Постанова
Іменем України
06 червня 2019 року
м. Київ
справа №344/13753/15-ц
провадження №61-36156св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"
в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2018 року у складі судді Татарінової О. А. та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2018 року у складі суддів Томин О. О., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ПАТ "ДельтаБанк", банк) звернулося до суду до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, з позовом, в якому просило:
- в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості у розмірі 1 848 720,81 грн, з яких: 1 280 994,72 грн - тіло кредиту; 567 726,09 грн - відсотки за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки з ОСОБА_1, а саме: домоволодіння, що складається з: літера А - житловий будинок (цегла), житловою площею 104,2 кв.м, загальною площею 166,0 кв.м, літера "Б" - гараж (цегла), літера "В" - сауна (цегла), що розташоване на земельній ділянці, площею 0,0890 га і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за цільовим призначення є житловим приміщенням; та земельну ділянку, площею 0,0890 га, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за вказаною;
- визнати за ПАТ "Дельта Банк" право власності на вказане нерухоме майно;
Позов мотивовано тим, що 06 серпня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - ТОВ "Укрпромбанк") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 59 500 доларів США з розрахунку 13,6% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.
У забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 за договором іпотеки від 08 серпня 2007 року передала в іпотеку банку нерухоме майно - домоволодіння та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.
02 липня 2010 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, на підставі якого ПАТ "Дельта банк" набув права вимоги по кредитному договору, укладеному з ОСОБА_2 та по договору іпотеки, що забезпечують виконання цих кредитних зобов`язань, укладеного з ОСОБА_1
Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим, станом на 04 серпня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 1 848720,81 грн та складається з: тіла кредиту - 1 280 994,72 грн та відсотків - 567 726,09 грн.
Оскільки, відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, банк в судовому порядку просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення вказаної заборгованості шляхом визнання за ним права власності на це майно.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2018 року, у задоволені позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки кредит надавався на термін до 05 серпня 2010 року, а іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. При цьому, суд посилався на рішення Косівського районного суду від 11 червня 2016 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2016 року, яким відмовлено ПАТ "Дельта Банк" у позові до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку із пропуском строку позовної давності.
Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у позові з інших підстав.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки можливе лише у разі задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до договору у позасудовому порядку. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що в рахунок виконання основного зобов`язання позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (передачі) предмету іпотеки у власність згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі у порядку, передбаченому статтями 36, 37 Закону України "Про іпотеку".
Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.
Крім того, у касаційній скарзі заявник посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про пропуск банком строку позовної давності та не встановив обставин, які свідчать про переривання цього строку, а також вчинення позичальником дій, які свідчать про визнання боргу.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзивах на касаційну скаргу відповідач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2, заперечують проти доводів позивача та просять залишити подану ним касаційну скаргу без задоволення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.