Постанова
Іменем України
06 червня 2019 року
м. Київ
справа №541/35/18
провадження №61-44875св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 червня
2018 року у складі судді Городівського О. А. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 27 серпня 2018 року у складі суддів Кривчун Т. О., Бондаревської С. М., Кузнєцової О. Ю.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (даної - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", банк) з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь проценти за період прострочення повернення банківського вкладу з 13 березня 2009 року по 18 травня 2013 року в сумі 31 397,26 доларів США, що на день підписання позову за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 881 233,90 грн.
Позов мотивовано тим, що 13 березня 2008 року між сторонами по справі укладено договір на вклад "Універсальний" та позивачем розміщено у відділенні відповідача депозит у сумі 30 000 доларів США строком на 12 місяців під 25% річних. По закінченню строку вкладу банк мав сплатити позивачу 37 500 доларів США, однак вказані кошти не повернув.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 січня 2014 року стягнуто з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" суму вкладу разом з передбаченими договором відсотками.
Вказане судове рішення відповідачем виконане 07 березня 2014 року шляхом зарахування коштів на картковий рахунок позивача. При цьому, рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 червня 2016 року його позовні вимоги про стягнення процентів за період прострочення повернення банківського вкладу з 18 травня 2013 року по 07 березня 2014 року задоволено частково.
У зв`язку з наведеним, банк зобов`язаний був нараховувати відсотки на вклад після закінчення дії договору з 13 березня 2009 року по 13 травня 2013 року, Вказаний період не був предметом судового розгляду у цивільній справі №541/3475/14-ц за його позовом до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".
Оскільки договором передбачено сплату 25 відсотків річних, а сума вкладу складала 30 000 доларів США, відповідач за прострочення повернення вкладу позивачу протягом 1528 днів має сплатити 31 397,26 доларів США.
З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" процентів за період прострочення повернення банківського вкладу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 червня 2018 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Полтавської області від 27 серпня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що відповідач неправомірно утримував кошти позивача та не повертав суму вкладу протягом 1528 днів, у зв`язку з чим має сплатити передбачені проценти за користування коштами банківського вкладу за цей період з урахуванням процентної ставки "до запитання". Оскільки сума вкладу складала 30 000 доларів США, відповідач за прострочення повернення вкладу протягом 1528 днів (13 березня 2009 року по 18 травня 2013 року) має сплатити 88,47 доларів США. Таким чином, позовні вимоги є частково обґрунтованими та позивач має право на отримання 88,47 доларів США процентів, проте, оскільки ним пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем, позов задоволенню не підлягає з цих підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, що зобов`язання відповідача з нарахування встановлених договором відсотків на суму вкладу припинились 13 березня 2009 року, тобто у визначений договором день закінчення строку вкладу. Такі висновки суперечать вимогам частини першої 1058 ЦК України, згідно з якою зобов`язання банку за договором банківського вкладу припиняються лише після виплати вкладникові суми вкладу та процентів на неї. Судами проігноровано положення пунктом 5.2 договору, за яким договір втрачає силу з моменту виплати банком вкладнику всієї суми вкладу і відсотків за цим вкладом. Тобто зобов`язання відповідача за договором не припинились 13 березня 2009 року, а тривали до його повного виконання. Внаслідок такої помилки судами застосовано до спірних правовідносин норму законодавства, яка не підлягала застосуванню - частину другу статті 1070 ЦК України.
Суди мали дійти висновку про необхідність застосування частини першої статті 1061 ЦК України, оскільки договором встановлено розмір процентів за вкладом - 25 процентів річних. Встановлений договором розмір процентів (25%) на суму вкладу мав нараховуватися до дня, що передував дню фактичного повернення вкладу, тобто до 06 березня 2014 року включно.
Внаслідок застосування судом норм матеріального права, які не підлягали застосуванню, та ігнорування тих норм, які необхідно було застосувати до спірних правовідносин, суди дійшли помилкових висновків та ухвалили незаконні рішення.
Висновки судів про пропуск позивачем строку позовної даності є неправильними, зроблені внаслідок неправильного застосування статті 264 ЦК Українита без урахування положень укладеного між сторонами договору.
Судами проігноровані доводи позивача щодо строків позовної давності, у тому числі щодо того, що строк позовної давності, якби такий застосовувався до спірних відносин, перервався внаслідок звернення до суду щодо іншої частини вимог та почав відраховуватись заново з дня постановлення рішення у справі у 2016 році. Не надано оцінки тому факту, що договір на вклад "універсальний" від 13 березня 2008 року не припинив свою дію, оскільки пунктом 5.2 зазначеного договору, передбачено, що цей договір втрачає свою силу з моменту виплати банком вкладнику всієї суми вкладу і відсотків за цим вкладом. У тексті оскаржуваних рішень судами визнається, що відповідач не сплатив на користь позивача усі відсотки, але при цьому безпідставно, всупереч зазначеному положенню договору, зроблено висновок про закінчення строку договору.
Судами не надано належної оцінки доводам позивача з посиланням на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 306/141/15-ц (провадження №61-964св18), у якій, серед іншого, зазначено, що не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо безпідставного нарахування процентів на суму вкладу у розмірі 17 %, оскільки умовами договору банківського вкладу передбачено, що його дія закінчується з виплатою всієї суми вкладу з процентами. Суть розглянутого Верховним Судом питання у зазначеній справі є ідентичною до відносин, які виникли у цьому спорі.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК Україниза договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК Українидоговір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до частини п`ятої статті 1061 ЦК Українипроценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.
Пунктом 1.1. укладеного між сторонами договору на вклад "Універсальний" від 13 березня 2008 року, днем закінчення строку дії вкладу є 13 березня 2009 року.