Постанова
Іменем України
06 червня 2019 року
м. Київ
справа №752/4513/17
провадження №61-43303св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на постанову Апеляційного суду м. Києва від 18 липня 2018 року у складі суддів Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи"), в якому: просив визнати припиненим його зобов`язання перед ТОВ "Кредитні ініціативи" за кредитним договором від 25 червня 2008 року; визнати припиненим право застави ТОВ "Кредитні ініціативи" на рухоме майно - транспортний засіб "HYUNDAI Tucson", 2008 року випуску, д. н. НОМЕР_1 ; визнати припиненим приватне обтяження застави рухомого майна та виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про об`єкт обтяження - автомобіль "HYUNDAI Tucson", 2008 року випуску, д. н. НОМЕР_1 (вид обтяження: приватне обтяження; тип обтяження: застава рухомого майна: обтяжувач: ТОВ "Кредитні ініціативи"; боржник: ОСОБА_1, реєстраційний номер запису: 7700383 від 07 серпня 2008 року).
Позов мотивована тим, що 25 червня 2008 року між ТОВ "ПростоФінанс" та позивачем укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 121 040 грн з цільовим призначенням для оплати вартості автотранспортного засобу "HYUNDAI Tucson", 2008 року випуску, д. н. НОМЕР_1 .
В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між сторонами укладено договір застави транспортного засобу, однією з умов якого передбачалось реєстрація обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна предмета застави.
18 травня 2012 року між ТОВ "ПростоФінанс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ТОВ "Кредитні ініціативи" зобов`язалось передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "ПростоФінанс", а останнє зобов`язалось відступити свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами згідно визначеного переліку.
Позивач у повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором в термін до 10 липня 2014 року, шляхом оплати визначеної договором суми на рахунок ТОВ "ПростоФінанс", що встановлено рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 березня 2015 року, у зв`язку з чим, зобов`язання за кредитним договором є припиненим.
Оскільки зобов`язання за кредитним договором виконані у повному обсязі, позивач, посилаючись на положення пункту 6.1 договору застави вважає, що є припиненими і зобов`язання за договором забезпечення та тягне припинення обтяження, внесеного до Державного реєстру обтяжень.
Разом з тим, ТОВ "Кредитні ініціативи" відмовило позивачу здійснити державну реєстрацію відомостей про припинення обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року позов задоволено.
Визнано припиненими зобов`язання ОСОБА_1 . за кредитним договором від 25 червня 2008 року перед ТОВ "Кредитні ініціативи".
Визнано припиненим право застави ТОВ "Кредитні ініціативи" на рухоме майно - автотранспортний засіб "HYUNDAI Tucson", 2008 року випуску, д. н. НОМЕР_1 .
Визнано припиненим приватне обтяження застави рухомого майна та виключено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про об`єкт обтяження - автомобіль "HYUNDAI Tucson", 2008 року випуску, д. н. НОМЕР_1, (вид обтяження: приватне обтяження; тип обтяження: застава рухомого майна: обтяжувач: ТОВ "Кредитні ініціативи"; боржник: ОСОБА_1 ; реєстраційний номер запису: 7700383 від 07 серпня 2008 року.
Стягнуто з ТОВ "Кредитні ініціативи" в дохід держави судовий збір в розмірі 1920 грн.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 18 липня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнуто з ТОВ "Кредитні ініціативи" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що відмова відповідача щодо звернення державного реєстратора з заявою про реєстрацію припинення обтяження на підставі договору застави не узгоджується з положеннями статті 28 Закону України "Про заставу" та статті 593 ЦК України, оскільки позивач в повному обсязі виконав основне зобов`язання, внаслідок чого воно припинилось.
Вирішуючи питання щодо стягнення з ТОВ "Кредитні ініціативи" на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом згідно додаткового договору №1 до договору про надання професійної правничої допомоги, адвокатське об`єднання "Фіделіум" в особі адвоката Четвертака К. С. надало професійну правничу допомогу, гонорар за яку складає 10 000 грн та був сплачений ОСОБА_1 відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 02 липня 2018 року адвокатського об`єднання "Фіделіум", що відповідно до статей 133, 137 ЦПК України, за умови задоволення позовних вимог, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ "Кредитні ініціативи", не погоджуючись з постановою апеляційного суду в частині розподілу судових витрат, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати прийняту у справі постанову в частині стягнення з ТОВ "Кредитні ініціативи" витрат позивача на правничу допомогу в сумі 10 000 грн, а в іншій частині рішення апеляційного суду залишити без змін.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, які регулюють порядок розподілу судових витрат між сторонами на стадії апеляційного перегляду судового рішення.
Позивач був зобов`язаний в момент подання позовної заяви до суду першої інстанції (як першої заяви по суті справи) надати суду першої інстанції попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, у тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми на професійну правничу допомогу.
Відповідно до норм ЦПК України, перерозподіл судових витрат між сторонами справи та покладення нових судових витрат на будь-яку із сторін справи на стадії апеляційного перегляду судового рішення можливий лише за умови, якщо суд апеляційної, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, згідно частини тринадцятої статті 141 ЦПК України.
За результатами апеляційного перегляду заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року суд апеляційної інстанції прийняв постанову, якою залишив судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Отже, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат між сторонами справи та покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу, які останній поніс на стадії апеляційного перегляду заочного рішення.
Таким чином, апеляційним судом при розподілі судових витрат порушено норми процесуального права, а саме частину тринадцяту статті 141 ЦПК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1 в особі представника, заперечує проти доводів відповідача та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги і закрити касаційне провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.
Крім того, представником ОСОБА_1 у відзиві заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн, понесених останнім у зв`язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постанова апеляційного суду оскаржується відповідачем виключно в частині розподілу судових витрат - стягнення з нього на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим, Верховний Суд переглядає судове рішення в касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та не вдається до оцінки і правового аналізу правильності висновків суду у неоскарженій сторонами частині.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно правил пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на позивача.