Постанова
Іменем України
06 червня 2019 року
м. Київ
справа №521/10911/15-ц
провадження №61-17363св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"
в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2017 року у складі судді Поліщук О. І. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 липня 2017 року у складі колегії суддів: Кононенко Н. А., Комлевої О. С., Сегеди С. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "ДельтаБанк", банк) звернулося до суду до ОСОБА_2 з позовом, в якому просило:
- в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості у розмірі 1 059 144,89 грн, з яких: тіло кредиту - 1 029 592,87 грн; відсотки - 29 552,03 грн за договором про надання споживчого кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, та складається в цілому з двох житлових кімнат, загальною площею 48,4 кв. м, житловою - 32,9 кв. м та належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві власності, шляхом визнання права власності на нього за ПАТ"Дельта банк";
- визнати за ПАТ "Дельта Банк" право власності на вказане нерухоме майно;
Позов мотивовано тим, що 01 квітня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 61 000 доларів США з розрахунку 11,80 річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 01 квітня 2008 року по 25 березня 2039 рік.
У забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 за договором іпотеки від 01 квітня 2008 року передала в іпотеку банку нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 .
30 червня 2010 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань, у зв`язку з чим АТ "Дельта банк" набув права вимоги по кредитному договору, укладеному з ОСОБА_1 та по договорам, що забезпечують виконання цих кредитних зобов`язань.
Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконувала, про що неодноразово повідомлялась, в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов`язань, у зв`язку з чим, станом на 31 березня 2015 року сума заборгованості становить 1 059 144,89 грн та складається з: тіла кредиту - 1 029 592,87 грн та відсотків - 29 552,03 грн.
Оскільки, відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, банк в судовому порядку просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення вказаної заборгованості шляхом визнання за ним права власності на це майно.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2017 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено
Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки можливе лише у разі задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до договору у позасудовому порядку. Іпотечним договором вже закріплена взаємна домовленість позивача і відповідача про перехід права власності на іпотечне майно до іпотекодержателя у випадку неналежного виконання умов кредитного договору і додаткового закріплення цієї домовленості рішенням суду законом не передбачено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
У рахунок виконання основного зобов`язання позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (передачі) предмету іпотеки у власність згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі у порядку, передбаченому статтями 36, 37 Закону України "Про іпотеку".
Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.
В разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1 в особі представника, заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі судові рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.