Постанова
Іменем України
06 червня 2019 року
м. Київ
справа №727/1990/18
провадження №61-4183св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 жовтня 2018 року у складі судді Семенка О. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 січня 2019 року у складі суддів Яремка В. В., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2, в якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1, на користь ПАТ "Укрсоцбанк", в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну предмету іпотеки на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності у сумі 2 080 339 грн.
Позов мотивовано тим, що 17 жовтня 2005 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (з 14 червня 2010 року - ПАТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 34 000 доларів США.
В забезпечення виконання вказаних кредитних зобов`язань, 18 жовтня 2005 року між банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, відповідно до якого останній передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно звіту про незалежну оцінку вартості квартири від 18 січня 2018 року ринкова вартість квартири становить 2 080 339 грн.
У липні 2017 року банку стало відомо, що право власності на іпотечну квартиру зареєстровано за іншою особою - відповідачкою ОСОБА_1, а тому вона набула статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки.
Позичальник неналежно виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка станом на 08 вересня 2017 року в розмірі 57362,86 доларів США, що є еквівалентом 309 264,11 грн, з яких: 24280 доларів США - заборгованість за кредитом, 33082,86 доларів США - заборгованість за процентами.
Вказана заборгованість не погашена, неодноразові звернення банку щодо питань врегулювання простроченої заборгованості проігноровані, питання реструктуризації не вирішено, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення цієї заборгованості, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, визначеною звітом про незалежну оцінку у розмірі 2 080 339 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов банку про звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтуються на вимогах закону та умовах договору іпотеки. Разом з тим ці вимоги пред`явлено після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено представником відповідачки, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Постанова Чернівецького апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрсиббанк" задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено.
Відмовлено по суті заявлених вимог в частині вимог про включення до загального розміру вимог та всіх його складових, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки 1 165 059,01 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивовані тим, що банком вимоги пред`явлено після спливу позовної давності, оскільки датою повернення кредиту у повному обсязі є 15 жовтня 2012 року і з вимогою до іпотекодавця мав звернутися не пізніше 15 жовтня 2015 року. Натомість позов пред`явлено лише 22 лютого 2018 року.
Водночас, відмовивши у позові з підстав спливу позовної давності за всіма вимогами банку, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач до загального розміру вимог та всіх його складових, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, включив також проценти, що нараховані після закінчення строку дії договору й понад суми, визначені рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 грудня 2012 року. Зокрема, заборгованість за кредитом до стягнення за рахунок предмета іпотеки банк визначив у 24280 доларів США, еквівалентом якої є 631357,28 грн, а за процентами - 33082,86 доларів США, еквівалентом якої є 860259,66 грн.
Разом з тим, рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 грудня 2012 року встановлено розмір заборгованості за кредитним договором у межах строку дії кредитного договору, а саме, заборгованість за кредитом та процентами у розмірі 326 557,93 грн.
За таких обставин, вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у сумі, повторно розрахованої за новим курсом валюти, а також про стягнення процентів, нарахованих також за новим курсом валюти та після строку припинення дії договору є безпідставними по суті. Тому у позові банку у цій частині слід відмовити не за спливом позовної давності, а по суті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, АТ "Укрсоцбанк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно прийнято до уваги відзив представника відповідача та враховано його зміст при ухваленні оскаржуваного рішення, оскільки даний відзив подано до суду з порушенням строків, встановлених чинним законодавством, для його подачі.
Суди необґрунтовано відхилили доводи, викладені в письмових поясненнях представника банку, про те, що за змістом пунктів 7.3, 7.4 договору він набирає чинності з дня укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.
Також заявник посилається на те, що право на звернення з даним позовом до відповідача виникло у банку після того, як він дізнався про нового власника (фактично нового іпотекодавця) спірного нерухомого майна, а тому суд безпідставно відмовив у позові з мотивів спливу позовної давності.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов`язання" (статті 530, 631 ЦК України).
Одним з видів порушення зобов`язання є невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.