Постанова
Іменем України
06 червня 2019 року
м. Київ
справа №757/41827/15-ц
провадження № 61-28916св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року у складі судді Васильєвої Н. П. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 липня 2017 року в складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д., Кравець В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
Улистопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності на Ѕ частини спільного майна та поділ спільного майна.
В обґрунтування заявлених позовних вимогпозивач зазначив, що 27 грудня 1977 року між сторонами у справі укладений шлюб, який 22 березня 1988 року розірвано. У період із 1988 року по 1997 рік відповідач проживала у шлюбі з іншим чоловіком - ОСОБА_4 Після розірвання шлюбу з останнім сторони знову з 1997 року почали проживати разом однією сім`єю до 2015 року. За час спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 у період із 1997 року по 2015 рік вони вели спільне господарство, придбали рухоме та нерухоме майно, здійснювали певні грошові заощадження.
Враховуючи наведене, позивач просив встановити факт проживання однією сім`єюбез шлюбу з ОСОБА_2 у період із 1997 року по 2015 рік, визнати квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які знаходяться будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю, набутою за час фактичного проживання сторін у справі однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнати право власності на Ѕ частини вказаного майна, виділивши йому у власність квартиру НОМЕР_1, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 , інше майно залишити у власності ОСОБА_2
Рішенням Печерського районного суду м. Києвавід 13 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що він та відповідач проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період із 1997 року по 2015 рік, а також те, що вони вели спільне господарство та мали спільний побут.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним у справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростували правильність висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
Улипні 2017 рокупредставник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 липня 2017 року, в якій проситьскасувати зазначенісудові рішення таухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзізаявник вказуєна те, що суд першої інстанції не повністю з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не надав належної оцінки доказам, які підтверджують фактичне проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу та, що спірне нерухоме майно придбано внаслідок спільної праці сторін у справі. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, не надав належної оцінки доводам поданої ним апеляційної скарги.
У листопаді2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких просила касаційну скаргу відхилити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваних рішень, суди повно та об`єктивноз`ясували обставини справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі № 757/41827/15-2 (провадження № 61-28916св18) призначено повторний автоматизований розподіл.
03 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу Сердюку В. В.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскількиїх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України (у редакції на час їхухвалення) щодо законності та обґрунтованості.
Судом установлено, щоз 27 грудня 1977 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище " ОСОБА_2 ") перебували в зареєстрованому шлюбі.
22 березня 1988 року шлюб між сторонами розірвано.
15 жовтня 1988 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини " ОСОБА_2 ".
12 листопада 1998 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив встановити фактпроживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу сторін у справі в період із 1997 року по 2015 рік.
У період із 1997 року по12 листопада 1998 року включно відповідач перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, з яким вела спільний побут та господарство, що виключає факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 в зазначений ним період.
29 січня 1999 року між ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу квартири НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 .
Із 2011 року ОСОБА_2 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_10, з яким 09 грудня 2014 року зареєструвала шлюб. Матеріали справи не містять доказів, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 розірвано.
Отже, з 2011 року ОСОБА_2 проживала з іншим чоловіком, з яким вела спільний побут та господарство.
17 липня 2003 року між ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу квартири НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1 .
15 серпня 1996 року ОСОБА_1 на підставі договору дарування подарував ОСОБА_2 гараж НОМЕР_3 в ГБК "Либідь ", що знаходиться по вул. Баренбойма, 33-в у м. Києві .
В зазначений період (15 серпня 1996 року) відповідач перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно із частиною першою Прикінцевих положень Сімейного кодексу України цей Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року.
Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім`єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з пунктом1 статті 17 Закону України "Про власність", відповідних норм ЦК Української РСР та з урахуванням пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності". Правила статей 22, 28, 29 КпШС України в цих випадках не застосовуються.