Постанова
Іменем України
06 червня 2019 року
м. Київ
справа № 357/9016/16-ц
провадження № 61-41139св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника
ОСОБА_1 ? ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року у складі колегії суддів:
Іванової І. В., Сліпченка О. І., Гуля В. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод користування власністю шляхом виселення.
Позовна заява мотивована тим, що у серпні 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено нотаріально завірений договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Умовами договору визначено, що відповідачка в строк до 15 серпня 2008 року зобов`язується звільнити будинок та розрахуватись за спожиті комунальні послуги.
Відповідачі користуючись тим, що ОСОБА_1 мешкає в місті Вінниця і не може часто приїздити до села, не виконали умови договору. Родинних зв`язків між ним та відповідачкою немає, право проживання у будинку вона втратила після його продажу.
ОСОБА_2 має житло у АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 просив усунути перешкоди у користуванні належним йому на праві власності будинком, шляхом примусового виселення відповідачів з нього.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Встановити з яких мотивів місцевий суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог неможливо, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 06 липня 2017 року судом прийнято лише вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 06 липня 2017 року відсутній у зв`язку із звільненням 03 січня 2018 року головуючого судді ОСОБА_5
Постановою апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 06 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту чинення відповідачами перешкод ОСОБА_1 у користування його власністю, а матеріали справи таких доказів не містять.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
19 липня 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Київської області
від 12 червня 2018 року та передати справу на новий апеляційний розгляд.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги акт огляду спірного будинку, про витребування якого позивачем було заявлено клопотання.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року поновлено представнику ОСОБА_1 ? ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст фактичних обставин, встановлених судом апеляційної інстанції: