ПОСТАНОВА
Іменем України
06 червня 2019 року
Київ
справа №805/767/15-а
адміністративне провадження №К/9901/6695/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року(суддя Давиденко Т.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року (головуючий суддя Казначеєв Е.Г., судді: Васильєва І.А., Ханова Р.Ф.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинним рішення,
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання нечинним рішення від 05 лютого 2015 року №33/05-15-25-12 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що статтею 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон №1669) передбачено звільнення суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції (далі - АТО), на період її проведення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а тому, оскільки воно як суб`єкт підприємницької діяльності зареєстроване, перебуває на обліку та здійснює свою діяльність саме на цій території, то на період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО звільняється від виконання обов`язку зі сплати за користування землею.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року, позов задоволено: рішення Інспекції від 05 лютого 2015 року №33/05-15-25-12 про стягнення з Товариства коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків визнано нечинним.
Приймаючи таке рішення, суди виходили з того, що Товариство знаходиться, провадить господарську діяльність та перебуває на обліку в контролюючому органі в зоні проведення АТО, отримало сертифікат Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили, а відтак на період проведення АТО звільняється від виконання обов`язку зі сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі Інспекція зазначала про правомірність прийнятого нею рішення з огляду на неподання позивачем письмової заяви та сертифікату Торгово-промислової палати України про застосування до нього положень Закону №1669, а також відсутність на час прийняття оскаржуваного рішення затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку територій, на яких проводиться АТО.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 червня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
В письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу позивач проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство зареєстровано як юридична особа, знаходиться за адресою: 84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Моріса Тореза, 18 та перебуває на обліку в Інспекції.
05 лютого 2015 року Інспекцією у відповідності до пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України) прийнято рішення №33/05-15-25-12 про стягнення з Товариства усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів.
При цьому податковий борг по орендним платежам за користування земельними ділянками державної або комунальної власності, що рахується за позивачем, утворився за період з квітня 2014 року по жовтень 2014 року.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Аналогічний обов`язок платника податків закріплений і в підпункті 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, згідно з яким платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 ПК України).
Згідно пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України тимчасово, до 1 липня 2015 року, встановити, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.