ПОСТАНОВА
Іменем України
06 червня 2019 року
Київ
справа №2а/0470/9733/12
адміністративне провадження №К/9901/456/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Головко О.В., суддів Суховарова А.В., Ясенової Т.І. від 07 лютого 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський млиновий комбінат" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський млиновий комбінат" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Інспекція) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2012 року: №0000802302 та №000079230.
Предметом перевірки судів у цій справі були рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарської діяльності Товариства з ТОВ "Маджестік" (код ЄДРПОУ 36493888) у I-II кварталах 2010 року.
Товариство не погодилось із рішеннями Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеним контрагентом і послалося на необґрунтованість висновків акта перевірки від 07 червня 2012 року №605/225/33907664, на підставі якого були прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за наявності висновку експерта НДЕКЦ ГУ МВС України у Дніпропетровській області, згідно якого підписи від імені директора ТОВ "Маджестік" ОСОБА_1 на документах бухгалтерського та податкового обліку виконані іншою особою, а також враховуючи свідчення допитаної у судовому засіданні ОСОБА_1, яка повідомила про зайняття нею посади директора підприємства з метою отримання грошової винагороди та відсутності з її боку контролю за його діяльністю, реальність операцій між позивачем та ТОВ "Маджестік" щодо поставки пшениці та висівок не підтверджується, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього Товариства й, як наслідок, підстави для формування ним відповідних податкових вигод відсутні.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 07 лютого 2013 року скасував рішення суду першої інстанції; визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення Інспекції.
Застосувавши при вирішенні спору положення підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який був чинний на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №168/97-ВР), частини першої статті 203, статей 215, 228 Цивільного кодексу України, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки під час перевірки були надані всі первинні документи, які підтверджують факт виконання умов договорів, укладених між Товариством та ТОВ "Маджестік", позивачем сплачено до бюджету всі передбачені законодавством податки та збори, а тому висновки податкового органу щодо нікчемності вчиненого правочину є необґрунтованими. При цьому зазначив, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з ПДВ порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку та протиправна діяльність його посадових осіб.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У доводах касаційної скарги зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, прийняття рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. По суті порушує питання щодо неправильного застосування судом норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з податку на прибуток і ПДВ. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит і валові витрати, а також про непідтвердження платником податку товарності господарської операції належними і допустимими доказами.
Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 06 червня 2019 року.
Враховуючи, що в засідання суду представники сторін не з`явились, а також беручи до уваги положення пункту 2 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), касаційний суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією за результатами проведеної позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року, складено акт від 07 червня 2012 року №605/225/33907664, у якому встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.3 статті 1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статі 7 Закону №168/97-ВР, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон №334/94-ВР), внаслідок чого занижено валовий дохід у розмірі 28084747,00 грн., завищено валові витрати у розмірі 23403956,00 грн., завищено податковий кредит усього у розмірі 4680791,00 грн.
У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування Товариством витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ "Маджестік", оскільки перевіркою документально не підтверджено факту реальності здійснення таких господарських відносин.
На підставі акту перевірки відповідачем 19 червня 2012 року винесено податкові повідомлення-рішення: №0000792302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 16090220 грн. (12872176 грн. - основний платіж та 3218044 грн. - фінансова санкція); №0000802302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 5850988,75 грн. (4680791 грн. - основний платіж та 1170197,75 грн. - фінансова санкція).
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у період вчинення спірних операцій регулювалися Законом №334/94-ВР, відповідні положення якого були чинними до 01 квітня 2011 року.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пункту 1.31 статті 1 Закону №334/94-ВР під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об`єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
За правилами абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Щодо ж до правовідносин з приводу формування платником податку податкового кредиту у період до 01 січня 2011 року, останні регулювалися Законом №168/97-ВР.
Об`єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.