ПОСТАНОВА
Іменем України
07 червня 2019 року
Київ
справа №826/13136/16
адміністративне провадження №К/9901/18202/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
заяву Публічного акціонерного товариства "АТП-1" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.08.2017 (головуючий суддя: Нечитайло О.М., судді: Борисенко І.В., Веденяпін О.А.)
по справі № 826/13136/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "АТП-1"
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "АТП-1" (далі - позивач, ПАТ) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 № 0002451402 про збільшення суми грошового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки на 5992509,00 грн. за основним платежем та на 1498127,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 № 0002451402.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.08.2017 касаційну скаргу відповідача задоволено, постанову апеляційного суду скасовано та залишено в силі постанову суду першої інстанції.
ПАТ звернулося до Верховного Суду України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.08.2017, у якій з підстав, визначених пунктом 5 ст. 237 КАС України, просить скасувати цю ухвалу та залишити в силі постанову апеляційного суду. Свою заяву відповідач обґрунтовує тим, що вказана ухвала Вищого адміністративного суду України не відповідає викладеному у постанові Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі № 910/26993/15 висновку щодо застосування норми підпункту 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК).
Ухвалою Верховного Суду України від 27.09.2017 відкрито провадження у цій справі.
У зв`язку з припиненням своєї діяльності Верховним Судом України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Васильєвої І.А. (суддя-доповідач), Пасічник С.С., Юрченко В.П.
Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2018 прийнято до свого провадження справу № 826/13136/16 .
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 26.04.2016 №182/26-15-14-02-03/3746384, про порушення позивачем норм підпункту 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 ПК. У результаті вказаних порушень позивачем за 2013 та 2014 роки занижено податкові зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку, яка знаходяться за адресою: м . Київ, вул. Промислова, 1 на території Голосіївського району м. Києва.
За наслідками висновків акту перевірки відповідачем відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 № 0002451402.
За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 ст. 9 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов`язків у яких виник спір) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 269.1 ст. 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов`язок й орендаря сплачувати плату за землю у формі орендної плати.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 ст. 14 ПК).
Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК).
Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).
Ухвала Вищого адміністративного суду України, про перегляд якої позивач звернувся до суду із заявою, мотивована тим, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 ПК України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 ст. 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, що відповідає висновкам Верховного Суду України щодо застосування вказаних норм права в постановах від 02.12.2014 у справі № 21-274а14, від 21.04.2015 у справі № 21-131а15 та від 14.07.2015 у справі № 826/5560/14.