ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 915/905/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Левенця Олександра Андрійовича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 (головуючий суддя Лавриненко Л.В., судді Аленін О.Ю., Таран С.В.) у справі № 915/905/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік"
до Фізичної особи-підприємця Левенця Олександра Андрійовича
про стягнення 280 000,00 грн,
Історія справи
Короткий зміст вимог
1. В серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тропік" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Левенця Олександра Андрійовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 280 000 грн за поставлений товар.
1.1. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині оплати вартості поставленого товару за видатковими накладними від 22.07.2016 №907937 та від 22.07.2016 № 907938.
Короткий зміст рішення, прийнятого судом першої інстанції
2. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2018 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" відмовлено у повному обсязі.
2.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд послався на те, що спірні накладні не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, оскільки не засвідчують факт здійснення господарської операції, а саме передачу товару за видатковими накладними від 22.07.2016 № 907937 та від 22.07.2016 № 907938. Такий висновок суду обумовлений тим, що підписи на накладній № 907938 від 22.07.2016 не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у господарській операції, а накладна № 907937 від 22.07.2016 не містить підпису отримувача.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, ухваленої судом апеляційної інстанції
3. Постановою Південно - Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2018 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 140 000 грн. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Левенця Олександра Андрійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" заборгованість в сумі 140 000 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Левенця Олександра Андрійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи судом першої інстанції в сумі 2 100 грн. та за апеляційний перегляд справи в сумі 3 150 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" на користь Фізичної особи - підприємця Левенця Олександра Андрійовича вартість судової почеркознавчої експертизи в сумі 2 316,60 грн.
3.1. Обгрунтовуючи рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем товару за видатковою накладною від 22.07.2016 №907938, з огляду на що підлягає до стягнення заборгованість в розмірі 140 000 грн. В частині відмови в задоволенні позовних вимог суд погодився з висновком суду першої інстанції, оскільки видаткова накладна від 22.07.2016 № 907937 не містить підпису фізичної особи - підприємця Левенця Олександра Андрійовича.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Фізична особа-підприємець Левенець Олександр Андрійович подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019, у якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
5. Судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права в частині вирішення питань про призначення технічних експертиз накладної № 907938 від 22.07.2016, чим фактично позбавлено відповідача права на доказування обставин справи шляхом призначення та проведення судової експертизи.
5.1. Відповідач зазначає, що в суді апеляційної інстанції наполягав на проведенні саме судово - технічної експертизи документу, однак, суд без мотивування відхилив його доводи. З огляду на наведене, відповідач вказує на порушення його права на збирання та подання доказів.
5.2. Суд апеляційної інстанції безпідставно залишив поза увагою посилання відповідача на невідповідність накладної №907938 від 22.07.2016 вимогам належності та допустимості як доказу, що підтверджує виникнення між сторонами господарських відносин, оскільки накладна не відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Зокрема, скаржник зазначає, що у спірній накладній від 22.07.2016 №9079338 відсутні будь - які відомості про місце її складання; відсутні відомості про посади осіб, які складали та підписували накладну; відсутні будь - які відомості, які б давали змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку постачальника.
5.3. Судом апеляційної інстанції не взято до уваги посилання відповідача на відсутність в накладних відомостей про ціну договору. Не погодження сторонами такої істотної умови договору як ціна, ставить під сумнів виникнення між ними зобов`язань з договору поставки. Зі змісту накладних не можливо однозначно встановити, де, ким і коли вони були складені.
5.4. Судами попередніх інстанцій не було розглянуто клопотання відповідача про витребування від позивача доказів, що входять до предмету доказування у справі, чим порушено процесуальний порядок подання та дослідження доказів.
6. Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надходило, що, у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
7. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що на підтвердження здійснення поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 280 000 грн, позивачем надано накладні від 22.07.2016:
- № 907937 на суму 140 000 грн;
- № 907938 на суму 140 000 грн.
7.1. 01.08.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Тропік" направлено на адресу відповідача вимогу щодо сплати боргу в сумі 280 000 грн за поставлений товар. Наведена вимога залишена останнім без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
8. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
9. Предметом спору у справі, яка розглядається, є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача коштів в розмірі 280 000,00 грн за поставлений товар за видатковими накладними від 22.07.2016 №907937 та від 22.07.2016 № 907938.
10. Доводи касаційної скарги відповідача стосуються лише стягнення коштів за видатковою накладною № 907938 від 22.07.2016 в розмірі 140 000 грн, в іншій частині про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 140 000 грн за видатковою накладною № 907937 від 22.07.2016 судові рішення не оскаржуються.
11. Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
12. Згідно із частинами першою та другою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.
13. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
14. Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.
15. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).