ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 907/955/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на здійснення ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Ірклієнко Ю.П.
на постанову Західного апеляційного господарського суду у складі Орищин Г.В. - головуючий, Галушко Н.А., Желік М.Б. від 21 січня 2019 року та рішення Господарського суду Закарпатської області у складі Васьковського О.В. від 13 серпня 2018 року
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"
до Публічного акціонерного товариства "Мукачівський завод "Точприлад"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 2. Національного банку України
про стягнення 28 084 727, 25 грн.,
(за участю представників: позивача - Островерхий С.А.; третьої особи-1 - Музичук Л.В.; третьої особи - 2 - Цвєтков В.М.)
Історія справи
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій та короткий зміст позовних вимог
1. 11.09.2012 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", позивач, банк) та Публічним акціонерним товариством "Мукачівський завод "Точприлад" (далі - ПАТ "МЗ "Точприлад", відповідач, позичальник) укладено договір про відновлювальну кредитну лінію №1435-12, відповідно до умов якого банк зобов`язався відкрити позичальнику кредитну лінію на загальну суму 200 000 000 грн. з кінцевим строком повернення 10.03.2017 та оплатою за користування ними процентів відповідно до розділу 3 договору (далі - кредитний договір). Умови кредитного договору змінювалися, зокрема в частині зменшення кредитного ліміту до 56 894 264 грн.
2. Пунктом 3.1 договору (зі змінами) сторони обумовили сплату позичальником процентів за користування кредитними коштами за такими процентними ставками: (1) 9,75% відсотків за користування кредитними коштами по рахунку в національній валюті України за період з 11.09.2012 до строку повернення кредиту (10.03.2017); у разі порушення позичальником строків погашення кредиту, встановленого в п. 1.1.1 цього договору, за кредитом в національній валюті України - гривні позичальник сплачує 19.5% процентів річних від суми невиконаного своєчасно зобов`язання за кредитом згідно з визначеним графіком, за період часу з моменту непогашення кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості за кредитом.
3. На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредитні кошти на загальну суму 57 079 264 грн., однак відповідач свої зобов`язання по поверненню коштів та сплаті відсотків за користування ними належним чином не виконував.
4. Унаслідок чого 26.12.2016 позивач скористався своїм правом вимоги дострокового повернення частини позики та звернувся з даним позовом до суду про дострокове погашення всієї заборгованості за договором, в т. ч. нарахованих відсотків та пені. У зв`язку із частковим погашенням суми боргу за час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем заявлено вимогу про стягнення 16 281 566,21 грн. заборгованості по кредиту, 345 198,37 грн. заборгованості по відсотках, 1 876 588 грн. пені за прострочення сплати кредиту та відсотків за договором про відновлювальну кредитну лінію №1435-12 від 11.09.2012.
5. Позовна заява обґрунтована положеннями 1050, 1054 Цивільного кодексу України, якими регламентовано обов`язок позичальника повернути кредит та сплатити відсотки та право кредитора вимагати дострокового повернення позики у разі прострочення позичальника, а також умовами кредитного договору, якими визначено право банку на нарахування процентів та пені. При цьому з огляду на умови пункту 3.1. кредитного договору позивач має право на нарахування відсотків за користування кредитом протягом усього строку користування відповідачем кредитними коштами, тобто до моменту фактичного погашення заборгованості за кредитом, а тому відповідні відсотки нараховані ним до моменту звернення з даним позовом.
6. Одночасно відповідачем було подано до суду заяву про розстрочення виконання судового рішення обгрунтовану тим, що ним вживаються заходи щодо погашення кредитної заборгованості, проте внаслідок економічної кризи 2014 року відповідач не отримав очікуваного прибутку від господарської діяльності, а тому прийняття судом рішення про стягнення з нього повної суми боргу та вжиття виконавчою службою заходів з примусового його виконання призведе до припинення роботи підприємства. Натомість згідно з наданим відповідачем техніко-економічного обґрунтуванням доходів та витрат розмір суми, яку відповідач має реальну можливість сплачувати без шкоди для виробництва та загрози банкрутства, становить 2 500 000 грн. щомісячно.
Короткий зміст рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій
7. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21 січня 2019 року, позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 7 456 890,16 грн., у т.ч. 5 580 302,16 грн. основної заборгованості за кредитом та 1 876 588 грн. пені. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Одночасно частково задоволено заяву відповідача та розстрочено виконання судового рішення на 3 місяці рівними частинами по 2 485 630,05 грн. щомісяця, у іншій частині заяви відповідача про розстрочення рішення суду відмовлено.
8. Суди попередніх інстанцій, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, виходили з того, що умовами кредитного договору встановлено строк кредитування по 10.03.2017, а відтак, відповідач мав обов`язок сплачувати проценти за користування кредитом періодичними платежами відповідності до вимог кредитного договору в межах строку кредитування, тобто до 10.03.2017. Оскільки позивач в односторонньому порядку змінив строк виконання зобов`язання за кредитним договором шляхом пред`явлення 26.12.2016 вимоги про дострокове повернення суми кредиту разом з відсотками та пенею, то нарахування відсотків за користування кредитом після цієї дати є безпідставним.
9. Щодо розстрочення виконання судового рішення, то при вчиненні такої процесуальної дії суди керувались приписами статті 239 ГПК України, врахувавши вжиття відповідачем реальних та систематичних дій з добровільного погашення заборгованості, фінансовий стан останнього, ймовірні негативні наслідки для відповідача при виконанні судового рішення на усію суму боргу одразу, а також з метою дотримання балансу інтересів сторін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати: (1) в частині відмови в позові про стягнення 10 701 264,05 грн. боргу та 345 198,37 грн. простроченої заборгованості про процентах, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову; (2) в частині розстрочення виконання судового рішення та прийняти в цій частині нове рішення про залишення заяви відповідача без задоволення.
Аргументи учасників справи
Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
11. Судами не враховано умови пункту 3.1 кредитного договору, який чітко встановлює обов`язок відповідача сплачувати на користь позивача проценти за користування кредитними коштами до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом. У зв`язку з чим судами неправильно застосовано правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, які стосувались інших умов кредитного договору щодо сплати позичальником процентів тільки під час погодженого сторонами строку кредитування.
11.1. Крім того, існує інша, відмінна від наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, практика Касаційного господарського суду в постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, яка стосується умов кредитного договору щодо нарахування процентів до дня фактичного погашення боргу за кредитом, тобто тотожних укладеному між сторонами у даній справі.
12. Наведені відповідачем доводи щодо зміни економічної ситуації та коливання курсу іноземної валюти не можуть бути підставою для розстрочення виконання судового рішення, оскільки відносяться до звичайних комерційних ризиків сторін договору. Натомість позивач перебуває в процедурі ліквідації, а надана відповідачу розстрочка унеможливлює своєчасне погашення зобов`язань перед кредиторами неплатоспроможного банку.
Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу
13. Висновки Верховного Суду в постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18 стосується інших правовідносин з іншими умовами кредитного договору щодо сплати відсотків, а тому не підлягають врахуванню при вирішенні даного спору. Натомість суди правильно застосували висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 щодо застосування положень статті 1048 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та дійшли правильного висновку про безпідставне нарахування позивачем відсотків після дати вимоги про дострокове повернення кредиту.
Заяви з процесуальних питань
14. Верховний Суд залишає без задоволення клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав відсутності єдиного правового висновку Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 1048 ЦК України. В обґрунтування такого клопотання позивач посилається на постанову Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, яка стосується інших фактичних обставин справи та інших умов кредитного договору, а отже не суперечить позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
15. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги в пункті 11 Постанови у зв`язку з чим зазначає про таке.
16. Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
17. Так, за змістом частини 2 статті 1050 цього Кодексу якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
18. Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.