ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/3763/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги: 1. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та 2. Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради
на постанову Центрального апеляційного господарського суду у складі Подобєда І.М. - головуючого, Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В. від 20 лютого 2019 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області у складі Петренко І.В. від 09 листопада 2018 року
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради
про стягнення 608607,54 грн. пені; 84208,47 грн. трьох процентів річних; 286199,10 грн. інфляційних втрат (договір № 1474/15-КП-4 від 29 грудня 2014 року купівлі-продажу природного газу),
(у судовому засіданні взяв участь представник позивача - Петрук Я.Ю.)
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради про стягнення боргу у загальній сумі 979015,11 грн, у тому числі: пеня у сумі 608607,54 грн, три проценти річних у сумі 84208,47 грн, інфляційні втрати у сумі 286199,10 грн.
1.1. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 1474/15-КП-4 від 29 грудня 2014 року купівлі-продажу природного газу в частині своєчасної оплати за переданий природний газ.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20 лютого 2019 року, позовні вимоги задоволено частково.
2.1. Стягнуто Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 78478,41 грн пені; 29812,53 грн трьох процентів річних; 125955,13 грн інфляційних втрат; 4690,46 грн судового збору. В решті позовних вимог, а саме в частині стягнення 530129,13 грн пені; 54395,94 грн трьох процентів річних; 160243,97 грн інфляційних втрат - відмовлено.
3. Судові рішення мотивовані тим, що ними (судами) встановлені обставини, за яких суди вважають правильним нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат саме на суму 787042,02 грн, яка не була погашена до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (Закон № 1730). Судами також було встановлено та прийнято до уваги обставини, які є підставою для зменшення розміру пені, враховуючи які суди задовольнили частково позовні вимоги в цій частині та зменшили пеню на 50%.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
4. У березні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами на прийняті судами рішення у даній справі.
4.1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у своїй касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2018 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20 лютого 2019 року в частині, якою зменшено пеню на 50 % та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
4.2. В свою чергу Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2018 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20 лютого 2019 року в частині визначення початкової дати здійснення розрахунку 3 % річних, інфляційних втрат та пені на непогашену станом на 30 листопада 2016 року заборгованість та в частині нарахованих на заборгованість, яка не була основою для нарахування позивачем інфляційних втрат впродовж визначеного судами періоду і прийняти в цій частині нове рішення.
Аргументи учасників справи
Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
5. Суд першої інстанції, всупереч приписам статті 233 Господарського кодексу України, не врахував майновий стан позивача, ступінь виконання та період прострочення, а суд апеляційної інстанції погодився з цим висновком необґрунтовано.
5.1. Несвоєчасність оплати контрагентами боргу прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на своєчасність надання газу для інших споживачів.
5.2. Здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики, що з нею пов`язані.
Доводи відповідача, наведені ним у відзиві на касаційну скаргу позивача (узагальнено)
6. При винесенні судових рішень в оспорюваній позивачем частині, судами попередніх інстанцій було обґрунтовано реалізовано їх передбачене частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України право на зменшення розміру нарахованої до стягнення з відповідача пені саме до такого розміру, оскільки судами при використанні їх дискреційних повноважень було в повній мірі враховано всі обов`язкові умови їх застосування, що передбачені не лише положеннями норм чинного законодавства, але й рішенням Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 та численною судовою практикою.
6.1. Рішення судів у цій частині є такими, що прийняті у повній відповідності до основних засад здійснення господарського судочинства, оскільки дані рішення ґрунтуються на повному та всебічному аналізі спеціальних норм чинного законодавства України в комплексі з обставинами, що знаходять своє підтвердження відповідними доказами, які містяться в матеріалах справи.
Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
7. Заборгованість на яку місцевий суд здійснив нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені об`єктивно не існувала та була відсутня в період визначений судом з 15 січня 2016 року; нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені на суму заборгованості, яка існувала станом на 30 листопада 2016 року, за загальними правилами здійснюється після набрання Законом № 1730 чинності, а не з дня виникнення погашеної до набрання чинності цим Законом початкової заборгованості.
7.1. Нарахування судом першої інстанції інфляційних втрат, 3% річних та пені впродовж періоду, що передує 30 листопада 2016 року на суму, яка об`єктивно утворилась та існувала після набрання чинності Законом № 1730 суперечить меті даного Закону, оскільки останній спрямований саме на забезпечення фінансової стабільності, уникнення кризових ситуацій та поліпшення фінансового становища підприємств ПЕК тощо.
7.2. Нарахування штрафних та фінансових санкцій в період, що передує даті набрання чинності Законом № 1730 не лише не має жодного нормативного підґрунтя, але й не відповідає усталеній судовій практиці з аналогічних спорів.
7.3. Крім цього скаржник зазначає, що судами порушено вимоги частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в частині нарахування інфляційних втрат на суму, на яку не здійснював нарахування сам позивач, на думку відповідача, суди вийшли за межі позовних вимог, заявлених позивачем.
Доводи позивача, наведені ним у відзиві на касаційну скаргу відповідача (узагальнено)
8. Частиною 3 статті 7 Закону № 1730 встановлено заборону на нарахування, лише здійснене на заборгованість, сплачену до 31 листопада 2016 року.
9. Рішення судів попередніх інстанцій в цій частині є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильними застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їхнього скасування не має.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
10. Судами встановлено, між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (покупець) укладено Договір № 1474/15-КП-4 купівлі-продажу природного газу від 29 грудня 2014 року (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього договору.
11. На виконання умов договору позивач у період з січня 2015 року по грудень 2015 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 17687450,88 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу підписаними сторонами та скріпленими печатками їх підприємств, у тому числі: від 31 січня 2015 року на суму 3851399,17 грн; від 28 лютого 2015 року на суму 3084752,76 грн; від 31 березня 2015 року на суму 3556983,58 грн; від 30 квітня 2015 року на суму 872709,81 грн; від 31 жовтня 2015 року на суму 758288,00 грн; від 30 листопада 2015 року на суму 2529811,39 грн; від 31 грудня 2015 року на суму 3033506,17 грн.
12. Однак, оплату в спірному періоді відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору.
12.1. Так відповідач погасив заборгованість перед позивачем за природний газ у період з 17 лютого 2015 року по 21 квітня 2017 року, що підтверджується випискою по банківським операціям відповідача та розрахунком заборгованості, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення: суму пені у розмірі 608607,54 грн, суму трьох процентів річних у розмірі 84208,47 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 286199,10 грн, а всього - 979015,11 грн.
13. Водночас, 30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (Закон № 1730), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
14. Згідно зі статтею 1 цього Закону № 1730, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
14.1. Відповідно до статті 2 вказаного Закону № 1730 його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
14.2. Частиною першою статті 3 Закону № 1730 передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
15. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.