Постанова
іменем України
28 травня 2019 року
м. Київ
справа № 619/1425/15-к
провадження № 51-10388 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Батка Є.І.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 05 лютого 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014220280001367, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 05 лютого 2018 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Строк покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з моменту його затримання.
Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3603,32 грн та 150 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 12 вересня 2014 року приблизно о 17:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на березі Лозовеньківського водосховища поблизу смт Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області навмисно ударив ОСОБА_3 в око, чим заподіяв потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило втрату функції органу (повної втрати зору).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 05 лютого 2018 року щодо засудженого ОСОБА_1 змінено. Збільшено розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, та постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 500 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
У решті вирок суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що збільшення апеляційним судом розміру моральної шкоди до 500 000 грн призвело до погіршення становища засудженого.
Також захисник зазначає, що, на його думку, припущення суду апеляційної інстанції про те, що пошкодження ока потерпілого могло бути від удару кистями пальців кулака, не підтверджено доказами та суперечить висновку експерта № 39/301-ОКБ/14/15 від 25 березня 2015 року.
Вважає, що судом першої інстанції неправильно кваліфіковано дії засудженого за статтею 121 КК, оскільки відсутні докази на підтвердження його умислу на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.
Крім того, захисник вказує, що твердження місцевого суду про ненадання засудженим доказів на підтвердження того, що свідки його обмовляють, суперечить статті 17, пункту 2 частини 3 статті 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та є необґрунтованим, оскільки цей суд не взяв до уваги доказів, які могли істотно вплинути на його висновки, а саме факту наявності у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, отриманих ним у день події.
Водночас зазначає, що механізм заподіяння тілесного ушкодження потерпілому судовим та досудовим слідством не встановлено, а також не встановлено вини засудженого в отриманні потерпілим тілесних ушкоджень. При цьому вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на ту обставину, що ОСОБА_1 був побитий свідками та потерпілим.
До того ж захисник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали значення висновкам експертів № 39/301-ОКБ/14/15 від 25 березня 2015 року та № 301-ОКБ/14 від 12 вересня 2014 року, незважаючи на їхню, як він вважає, безсумнівну належність і виключну важливість для з`ясування обставин кримінального провадження.
Окрім того, захисник посилається на те, що суди не встановили особистих даних як потерпілого, так і засудженого. Зазначає, що засуджений раніше не судимий, має п`ятьох дітей, троє з яких неповнолітні, а один - хворий на епілепсію, також у нього на утриманні перебуває батько, 1940 року народження, крім того, ОСОБА_1 є засновником двох підприємств. При цьому зазначає, що потерпілий не працює та має дві судимості за хуліганство.
Одночасно захисник звертає увагу, що суд визнав обтяжуючою покарання засудженому обставиною стан алкогольного сп`яніння під час скоєння ним злочину. Однак, на думку захисника, такий висновок суду не підтверджено жодним доказом, а відповідно до висновку експертизи, яку проведено через добу після вчинення злочину, ОСОБА_1 не мав ознак вживання алкоголю.
При цьому захисник вважає, що позовні вимоги потерпілого задоволенню не підлягають, оскільки останній не сплатив судового збору за подання позовної заяви.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи в касаційній скарзі та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до статті 438 КПКпідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
У касаційній скарзі захисник, серед іншого, посилається на неповноту судового розгляду, не погоджується з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, що згідно зі статтею 438 КПКне є предметом перевірки в касаційному порядку. А тому суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами.
Так, у результаті касаційного перегляду встановлено, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.
Допустимість зібраних доказів захисником не оспорюється.
Що стосується виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого, засудженого та самого перебігу конфлікту, то в основу вироку суд обґрунтовано поклав послідовні показання: потерпілого ОСОБА_3, який розповів, що під час святкування дня народження його знайомого він побачив, як ОСОБА_1, який перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, тягне за волосся ОСОБА_4, а тому почав протидіяти його діям, а саме витягувати з рук останнього її волосся, після чого ОСОБА_1 несподівано завдав йому рукою удару в око, а він обхватив засудженого, і вони впали; свідка ОСОБА_5, який пояснив, що між ОСОБА_4 та засудженим відбулася словесна сварка, під час якої останній схопив її за волосся, а свідок та потерпілий намагалися звільнити волосся ОСОБА_4 з рук засудженого, в результаті чого останній відпустив ОСОБА_4 та накинувся, розмахуючи руками, на потерпілого, завдавши йому великої кількості ударів в обличчя, після цього засуджений та потерпілий впали на землю та почали боротися. Також зазначив, що бачив, як у потерпілого з ока текла кров, а у засудженого була кров потерпілого на плечах та руках; показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які хоч і не бачили самого моменту завдання засудженим удару, проте підтвердили, що потерпілий протидіяв діям засудженого, який тягнув за волосся ОСОБА_4, внаслідок чого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 впали і почали боротися, а потім останній скаржився, що ОСОБА_1 вибив йому око. При цьому свідок ОСОБА_4 також зазначила, що конфлікт між нею та засудженим почався через те, що останній почав будити її чоловіка, який є іменинником, а вона зробила йому зауваження і попросила піти, після чого він схопив її за волосся і вирвав жмут волосся.
Також суд першої інстанції належно оцінив показання самого засудженого, який зазначив, що око потерпілому він не вибивав, оскільки жодного удару в обличчя йому не завдавав. Пояснив, що він зробив зауваження присутнім на святкуванні дня народження з проханням не висловлюватися нецензурною лайкою. Надалі, оскільки іменинник ОСОБА_8 був у стані сильного алкогольного спяніння, майже без тями, ОСОБА_1 почав останнього тормошити, а ОСОБА_4 - дружина іменинника - почала відтягувати від чоловіка. Зазначив, що він тримав руку від ОСОБА_4, витягнутою біля її голови, а потерпілий заскочив на стіл та завдав йому удару ногою, а потім ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 почали його тримати, а потерпілий завдав йому другого удару ногою в обличчя, тому він побіг, а вказані особи його наздогнали, завалили на землю ударом ноги в спину, а коли він падав, то схопив потерпілого за ноги, і останній впав на нього зверху. Зазначив, що його били в ділянки нирок, зламали ніс та заподіяли садна на тілі, після чого він утік.
При цьому районний суд дійшов висновку, що невизнання засудженим своєї вини є обраним ним способом захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин, а його вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Суд ретельно дослідив письмові докази, а саме протокол проведення слідчого експерименту від 13 жовтня 2014 року за участю ОСОБА_3, в ході якого останній вказав, яким чином ОСОБА_1 12 вересня 2014 року ударив його рукою в око; висновок експерта № 301-ОКБ/14 від 15 жовтня 2014 року, відповідно до якого в потерпілого була травма правого ока у вигляді проникаючої рани з ушкодженням кон`юнктиви, склери, внутрішньоочних оболонок, крововиливів у передню камеру ока, крововиливів на повіках, при цьому вказана травма правого ока утворилася від одноразової ударної дії тупого твердого предмета з обмеженою поверхнею, а встановити однозначно, яким саме предметом було завдано удару, за наявними судово-медичними даними неможливо.
Також місцевий суд дослідив висновок експерта №39\301-ОКБ\14\15 від 25 березня 2015 року, згідно з яким травма правого ока в ОСОБА_3, що ускладнилася повною стійкою сліпотою, не могла утворитися в результаті удару кулаком в праве око, але могла бути отримана від удару предметом, що має обмежені поверхні, який міг тримати в руці нападник. При цьому за наявними судово-медичними даними неможливо однозначно виключити, що проникаюче поранення правого ока, встановлене при експертизі потерпілого, могло утворитися в результаті падіння та удару правим оком об предмет з обмеженою поверхнею, яким могла бути як гілка, так і інші предмети.
До того ж суд першої інстанції дослідив висновок судово-медичної комісійної експертизи №175-КЕ\2016 від 25 травня 2016 року про те, що поранення правого ока в ОСОБА_3 було наслідком травматичного впливу в праву навколоочну ділянку саме твердим предметом та могло бути заподіяне і від одного удару предметом, що має властивості тупого твердого, в тому числі, і кистю з пальцями, стиснутими в кулак.
У судовому засіданні експерт ОСОБА_9 підтвердила висновки цієї експертизи.
Оцінивши докази у кримінальному провадженні, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині доведено, а його дії правильно кваліфіковано за частиною 1 статті 121 ККяк умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило втрату функції органу.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанційпогоджується і колегія суддів, оскільки доведеність винуватостіОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК, ґрунтується на сукупності допустимих і належно оцінених судами доказів.