Постанова
Іменем України
4 червня 2019 року
м. Київ
справа № 127/20921/16-к
провадження № 51-591км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Макаровець А.М. та Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Батка Є.І.,
прокурора Гаврилюка С.М.,
захисника Жовмір Д.О.,
потерпілих ОСОБА_1,
ОСОБА_2 ,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфереції касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Вінницької області від 27 вересня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020010004062, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2017 року ОСОБА_3 засуджено за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Строк покарання визначено обчислювати з 15 березня 2017 року.
Запобіжний захід змінено з домашнього арешту на взяття під варту, ОСОБА_3 взято під варту в залі суду.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 16691,25 грн у рахунок відшкодування витрат на лікування, 203 грн - витрат потерпілих на проїзд, 200 000 грн - моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та на користь держави 7760,40 грн - витрат за проведення експертиз.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за таких обставин.
ОСОБА_3 близько 23:00 30 травня 2016 року, не маючи посвідчення водія категорії "А", керуючи мотоциклом "Віпер ЗС250-Р-І", д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись в напрямку вул. Гоголя по проїзній частині вул. Пирогова в м. Вінниці зі швидкістю 107,3 км/год, порушив вимоги пунктів 1.5, 2.1(а), 4.16(а), 12.4, 18.1, 12.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) та, наближаючись до перехрестя на вул. В. Стуса, не надав переваги в русі, не зменшив швидкості та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка перетинала проїзну частину по розмітці нерегульованого пішохідного переходу справа наліво по ходу руху мотоцикла. Порушення зазначених правил ПДР мають причинно-наслідковий зв`язок із виникненням цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла у Вінницькій ОДК.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 червня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.
Постановою Верховного Суду колегією Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 7 червня 2018 року задоволено касаційну скаргу прокурора та частково задоволено касаційну скаргу захисника. Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 червня 2017 року щодо ОСОБА_3 скасовано у зв`язку з порушенням судом апеляційної інстанції вимог статті 419 КПК та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Під час нового апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції розглядаючи апеляційні скарги прокурора, потерпілих та засудженого, 27 вересня 2018 року ухвалив новий вирок, яким вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2017 року стосовно ОСОБА_3 скасував у частині призначеного покарання.
З мотивувальної частини вироку виключено пом`якшуючу покарання обставину - щире каяття.
ОСОБА_3 призначено покарання за частиною 2 статті 286 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Початок відбування покарання визначено обчислювати з 15 березня 2017 року.
На підставі частини 5 статті 72 КК (у редакції Закону України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" від 26 листопада 2015 року № 838-7) ОСОБА_3 зараховано строк попереднього ув`язнення з 15 березня по 16 червня 2017 року та з 7 червня по 27 вересня 2018 року у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 736,40 грн за цивільний позов ОСОБА_2
У решті вирок міського суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі засуджений просить змінити судові рішення і призначити йому покарання за правилами статті 69-1 КК у розмірі не більше 5 років та 4 місяців позбавлення волі, попередньо включивши до судового рішення посилання на його щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення.
Свої вимоги засуджений обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції неправомірно виключив з вироку районного суду посилання на його щире каяття та призначив покарання, яке не відповідає загальним засадам його призначення і є занадто суворим - не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого.
Крім того, засуджений вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Зміст таких порушень обґрунтовує тим, що суддя Кривошея А.І., перебуваючи в нарадчій кімнаті під час постановлення рішення судом апеляційної інстанції в цьому кримінальному провадженні, одночасно брав участь у кримінальному провадженні № 148/1425/17 щодо ОСОБА_4, розгляд якого призначений також на 27 вересня 2018 року на 09:30 та прийнято процесуальне рішення.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого і захисника, які підтримали касаційну скаргу, думку потерпілих та прокурора, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, однак судове рішення підлягає зміні в порядку частини 2 статті 433 КПК, на таких підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до частини 2 статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, суд касаційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.
Відповідно до частини 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У касаційній скарзі засуджений, вказуючи на незаконність судових рішень, зазначає, що суд апеляційної інстанції не дотримався загальних засад призначення покарання та призначив занадто суворе покарання, при цьому неправомірно виключивши пом`якшуючу покарання обставину - щире каяття, що позбавило суд можливості застосувати вимоги статті 69-1 КК та призначити більш м`яке покарання.
Однак колегія суддів не погоджується з позицією засудженого, виходячи з такого.
Визначені у статті 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження вчинення нових злочинів.