Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа № 695/689/16-ц
провадження № 61-16943св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,
Штелик С. П.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Романенком Олександром Миколайовичем, на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2018 року та додаткову постанову Апеляційного суду Черкаської області від
16 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2,
ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина на все його нерухоме та рухоме майно. За життя померлий ОСОБА_4 заповіт на належне йому на майно не складав. До кола спадкоємців першої черги за законом після його смерті ввійшли ОСОБА_2 (дочка), ОСОБА_5 (син), та позивач у справі ОСОБА_1 (онук) за правом представлення, на частку спадщини, яка б належала за законом його батькові, як би він був живий на час відкриття спадщини. Також до спадкоємців першої черги за законом входила ОСОБА_3 (дружина), яка заяву про прийняття спадщини не подавала, та спадщину не прийняла. У порядку домовленостей про перерозподіл спадкового майна з урахуванням його вартості та кількості, а також нерухомого майна, придбаного батьком позивача ОСОБА_6, однак оформленого на ОСОБА_3, остання 10 жовтня 2012 року склала розписку, якою зобов`язувалася при свідках до 01 жовтня 2015 року сплатити позивачу грошові кошти в розмірі
20 000,00 доларів США в перерахунку на національну валюту. 11 жовтня
2012 року ОСОБА_2, гарантуючи зобов`язання ОСОБА_3, склала також розписку, якою зобов`язувалася при свідках до 01 жовтня 2015 року сплатити позивачу грошові кошти в розмірі 20 000,00 доларів США в перерахунку на національну валюту. 23 квітня 2013 року між спадкоємцями першої черги було укладено спадковий договір, з урахуванням зобов`язань по вищевказаних розписках, згідно якого позивач отримав лише легковий автомобіль, а відповідач ОСОБА_2 - житловий будинок, земельну ділянку та чотири вантажні автомобілі, інший спадкоємець отримав від ОСОБА_2 грошову компенсацію. Позивач звертався до відповідачів з листами-претензіями щодо виконання боргових зобов`язань, але його вимоги задоволено не було, кошти позичу передані не були.
У зв`язку з викладеним просив стягнути солідарно з відповідачів 541 600,00 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06 грудня 2017 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за грошовим зобов`язанням у розмірі 541 600,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами у справі виникли зобов`язальні відносини, які випливають із складених відповідачами розписок, зокрема щодо сплати коштів у розмірі 20 000,00 доларів США в національній валюті не пізніше ніж до 01 жовтня 2015 року. Оскільки відповідачі в добровільному порядку відмовляються сплачувати спірні кошти на користь позивача в порушення умов викладених в розписках, позов підлягає задоволенню.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено, рішення суду першої інстанції від 06 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу залишено без задоволення.
Додатковою постановою Апеляційного суду Черкаської області від 16 лютого 2018 року заяви Татаринова О. С., який діє в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5 957,60 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 957, 60 грн судового збору.
Судові рішення суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що розписки відповідачів, якими обґрунтовано позовні вимоги у справі, є односторонніми правочинами (оскільки на їх підставі виникають обов`язки лише в осіб, які їх склали) з відкладальною умовою, та не є договорами, зокрема, односторонніми, так як у цих розписках відсутня друга сторона, яка була б наділена певними правами чи обов`язками. Фактично на підставі цих розписок у відповідачів виникли обов`язки за певних умов сплатити кошти позивачу, однак останній не набув права вимагати їх виконання у примусовому порядку, зокрема, шляхом стягнення коштів з відповідачів, що було б можливо у разі існування зобов`язальних правовідносин між сторонами справи, оскільки умови, зазначені в розписках в якості підстави до виконання взятих на себе зобов`язань, на момент розгляду справи не настали. Висновок суду першої інстанції про те що на підставі цих розписок між сторонами виникло грошове зобов`язання щодо сплати коштів, є помилковим, не відповідає змісту правочину, який зафіксований в розписці та правовій природі відносин, які слугували написанню вказаного документу.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У касаційній скарзі ОСОБА_1, поданій адвокатом Романенком О. М.,посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуальногоправа, просив скасувати оскаржувані судові рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду, а висновки суду апеляційної інстанції є помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував покази свідків, які підтвердили дійсні мотиви написання розписок, як вияв усної домовленості між спадкоємцями про поділ спадкового майна, а також не надав оцінки змісту самого договору від 23 квітня 2013 року. Вказує, що зі змісту цих розписок вбачається, що у ОСОБА_3 виникло зобов`язання перед ним щодо сплати на його користь 20 000,00 доларів США в національній валюті у строк не пізніше 01 жовтня 2015 року, а ОСОБА_2 поручилась перед ним за належне виконання ОСОБА_3 грошового зобов`язання. На його думку, на підставі наявних у справі розписок у нього виникло право вимоги щодо їх належного виконання, оскільки відповідачі добровільно відмовляються сплачувати позивачу спірні кошти. Зокрема вказує, що в цих розписках чітко визначено всі обов`язкові реквізити, сторони, їх права та обов`язки, предмет та строк виконання. Зобов`язання, в якому встановлено строк його виконання, підлягає виконанню саме в цей строк, оскільки відповідачі у встановлений в розписках строк не сплатили йому кошти, у нього виникло право в судовому порядку вимагати солідарного стягнення з них відповідної суми коштів.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 та
ОСОБА_2 , поданий адвокатом Татариновим О. С., на касаційну скаргу
ОСОБА_1 , у яких вони зазначають, що суд апеляційної інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, правильно визначився з правовою природою написаних ними розписок та дійшов правильного висновку стосовно того, що позивач не має права на підставі них вимагати будь-які кошти, оскільки ним не було доведено того, що у відповідачів виникли перед позивачем будь-які зобов`язання грошового характеру. Вказують, що суд апеляційної інстанції, правильно вказав про те, що висновок суду першої інстанції, що розписки підтверджують факт існування між сторонами грошових зобов`язань, які породжують у відповідачів обов`язок передати кошти позивачу та кореспондуючого їм права у останнього вимагати виконання такого зобов`язання, є неправильним, тому просять відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а. с. 6 том 1).
Після його смерті відкрилася спадщина на нерухоме та рухоме майно, зокрема: легкові та вантажні автомобілі, житловий будинок, нежитлові приміщення та земельну ділянку. Спадкування здійснювалося за законом, оскільки заповіту спадкодавець не залишив. Спадкоємцями першої черги є ОСОБА_2 (дочка), ОСОБА_5 (син) та ОСОБА_1 (онук) за правом представлення, на частку спадщини, яка б належала за законом його батькові ( ОСОБА_6 ), як би він був живим на час відкриття спадщини. Також до спадкоємців першої черги за законом входила ОСОБА_3 (дружина спадкодавця), яка заяву про прийняття спадщини не подавала, та спадщину не приймала.
З договору про розподіл спадкового майна від 23 квітня 2013 року, який посвідчений державним нотаріусом Золотоніської районної державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №398, встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом, які закликані до спадкування після спадкодавця ОСОБА_4 є ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Згідно даного договору ОСОБА_2 отримала житловий будинок, земельну ділянку та чотири автомобілі; ОСОБА_1 . - один легковий автомобіль; ОСОБА_5 - грошову компенсацію від ОСОБА_2 (а. с. 13-14 том 1).