Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа № 552/4250/17
провадження № 61-39407св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6,
представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7,
треті особи: ОСОБА_7, виконавчий комітет Київської районної у м. Полтави ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 березня 2018 року у складі судді Самсонової О. А. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 23 травня 2018 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Абрамова П. С., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 треті особи: ОСОБА_7, виконавчий комітет Київської районної у м. Полтави ради, про визначення порядку користування земельною ділянкою.
Позов мотивовано тим, що вона є власником 93/200 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом. Іншими співвласниками є ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 За указаною адресою закріплено неприватизовану земельну ділянку площею 1534 кв. м.
Зазначала, що між співвласниками домоволодіння існує спір щодо порядку користування земельною ділянкою, тому вона, як власник 93/200 частин домоволодіння, має право на користування земельною ділянкою відповідно до своєї частки домоволодіння.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визначити порядок користування земельною ділянкою площею 1534 кв. м з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, надвірних будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 15 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 фактично у позові просила суд змінити встановлений рішенням Київського районного народного суду м. Полтави від 09 серпня 1991 року порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, але у встановленому законом порядку сторони своє право на земельну ділянку не оформили. Крім того, не надано належних та допустимих доказів щодо площ та конфігурації, цільового призначення спірної земельної ділянки, тому підстави для встановлення (а фактично для зміни) порядку користування земельною ділянкою відсутні.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 березня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що між власниками будинку АДРЕСА_1 склався фактичний порядок користування земельною ділянкою, який був закріплений рішенням Київського районного народного суду м. Полтави від 09 серпня 1991 року. У вказаному рішенні суд врахував фактичний порядок користування земельною ділянкою, який відповідає інтересам сторін та забезпечує відокремлене користування своєю частиною земельної ділянки кожному з власників. На підставі зазначеного судового рішення власниками було збудовано паркан, який повністю розділив належні сторонам у справі частини будинку та відповідно земельну ділянку. Урахувавши той факт, що рішенням Київського районного народного суду м. Полтави від 09 серпня 1991 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 уже було визначено порядок користування земельною ділянкою, нинішні співвласники - сторони у справі набули право користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок, на тих самих умовах і у тому ж обсязі, що і їх спадкодавці. Так, до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перейшло право користування земельною ділянкою після ОСОБА_8 площею 568 кв. м, а до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перейшло право користування земельною ділянкою після ОСОБА_10 (до неї право користування земельною ділянкою належало ОСОБА_9 ) площею 966 кв. м. При цьому територія земельної ділянки, якою користуються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повністю відокремлена парканом від земельної ділянки, якою користуються спадкоємці ОСОБА_8 - ОСОБА_1 та її сестра ОСОБА_3 . Таким чином, суд апеляційної інстанції погодився з висновком районного суду щодо відсутності правових підстав для встановлення нового порядку користування спірною земельною ділянкою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати указані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позову у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилалась на те, що є помилковим висновок суду першої інстанції щодо того, що сторони наділені правом на визначення порядку користування земельною ділянкою лише за умови надання дозволу відповідним органом місцевого самоврядування на виготовлення технічної документації, її виготовлення, затвердження, внесення інформації до Державного земельного кадастру, прийняття рішення органом місцевого самоврядування про надання у власність чи передання у користування та проведення державної реєстрації органами реєстраційної служби. Зазначала, що право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак, у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати право іншої особи (частина п`ять статті 319 ЦК України).При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав не має, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд встановлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпечення вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном. Предметом указаного спору є встановлення порядку користування земельною ділянкою, а тому, вирішуючи спір, суд не обмежений лише одним з варіантів і має право, з огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи вимоги закону, права та інтереси сторін у справі, встановити порядок користування земельною ділянкою і за іншим варіантом.
Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що станом на 1991 рік було два співвласники, а на даний час співвласників уже четверо. Крім того, відбулась забудова спірної земельної ділянки без врахування інтересів усіх співвласників. Зокрема, станом на 1999 рік загальна площа будинку становила 51,1 кв. м, на теперішній час згідно технічного паспорта вона становить 157,5 кв. м. Таким чином, співвласники здійснили добудови будинку площею понад 100 кв. м. Таким чином, вона вважала, що має законне право захистити своє право на обслуговування будинку, визначивши порядок користування земельною ділянкою, оскільки він не відповідає тому, що був визначений згідно рішення Київського районного народного суду м. Полтави від 09 серпня 1991 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 липня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Київського районного суду м. Полтави вищезазначену цивільну справу.
У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу від ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, у яких заявники посилались на те, що мотиви та підстави, зазначені у касаційній скарзі щодо скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду є безпідставними та необґрунтованими. Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства, є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Полтавської міської Ради депутатів трудящих від 16 липня 1958 року № 524 за будинковолодінням по АДРЕСА_2 зареєстрована земельна ділянка площею 1534 кв. м.
Рішенням Київського районного народного суду м. Полтави від 09 серпня 1991 року визначено порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 згідно варіанту № 2 висновку експертизи від 12 квітня 1991 року, відповідно до якого ОСОБА_8 виділено земельну ділянку площею 568 кв. м, а ОСОБА_9 . - 966 кв. м.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спадкоємцями ОСОБА_8, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є спадкоємцями ОСОБА_9
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 10 вересня 2010 року виконавчим комітетом Полтавської міської ради, ОСОБА_4 належить 1/10 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Згідно з договором дарування від 07 грудня 2010 року ОСОБА_1 отримала від своєї матері ОСОБА_8 39/100 частин жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 липня 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належить по 9/50 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3, які є рідними сестрами, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 червня 2016 року успадкували після смерті ОСОБА_8 по 3/40 частини указаного житлового будинку.
Частки співвласників у праві спільної часткової власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, складають: ОСОБА_1 - 93/200 частини, ОСОБА_3 - 15/200 частин, ОСОБА_4 - 56/200 частин, ОСОБА_5 - 36/200 частин.
Попередніми власниками будинку були ОСОБА_8 та ОСОБА_9, яким належало по 1/2 частині указаного будинку та господарських будівель.
Рішенням Київського районного народного суду м. Полтави від 21 червня 1990 року здійснено реальний розподіл будинку в натурі по 1/2 частині між ОСОБА_8 та ОСОБА_9