Постанова
Іменем України
03 червня 2019 року
м. Київ
справа № 162/1030/17
провадження № 61-45533св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Любешівського районного суду Волинської області від 22 березня 2018 року у складі судді Гладіч Н. І. та постанову апеляційного суду Волинської області від 22 серпня 2018 року у складі колегії суддів:
Русинчука М. М., Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовна зава мотивована тим, що 24 грудня 2013 року ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 в позику грошові кошти в розмірі 25 000,00 доларів США, про що відповідач власноручно написав їй розписку відповідно до якої зобов`язався повернути ці кошти до 24 грудня 2014 року.
ОСОБА_2 прострочив свої зобов`язання щодо повернення позики, грошові кошти у зазначений в розписці строк ОСОБА_1 не повернув.
ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість за договором позики в розмірі 653 000,00 грн, інфляційні втрати за весь час прострочення з січня 2015 року по серпень 2017 року включно в розмірі 416 614,00 грн, а також 3 % річних від простроченої суми з січня 2015 року по серпень 2017 року включно в розмірі 52 240,00 грн, а
всього - 1 121 854,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Заочним рішенням Любешівського районного суду Волинської області
від 22 березня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти позики в сумі 662 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 % річних в сумі 64 422,58 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 7 264,23 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором позики не виконав - кошти ОСОБА_1 у встановлений строк не повернув, у зв`язку чим гроші підлягають стягненню на користь позивачки з урахуванням 3 % річних, відповідно до правил статті 625 ЦК України, у примусовому порядку.
Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 08 червня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Любешівського районного суду Волинської області від 22 березня 2-018 року відмовлено.
Постановою апеляційного суду Волинської області від 22 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Заочне рішення Любешівського районного суду від 22 березня 2018 року в частині розміру стягнутої заборгованості та судових витрат змінено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 653 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 % річних від простроченої суми в розмірі 52 240,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 7 052,40 грн судового збору.
Частково задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 та, змінюючи рішення місцевого суду в резолютивній його частині, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позики. Апеляційний суд констатував, що місцевий суд, визначаючи розмір заборгованості, яка підлягає стягнення з відповідача, вийшов за межі заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
08 жовтня 2018 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Любешівського районного суду Волинської області від 22 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Волинської області від 22 серпня 2018 року та передати справу на новий розгляд, для продовження розгляду, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди розглянули справи з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.
Вказана розписка була написана на прохання позивачки та її адвоката, які переконали заявника, що дана розписка необхідна для представлення до господарського суду, для швидкого вирішення позовної заяви відповідача в господарському суді міста Києва.
За вказаною розпискою відповідач коштів не отримував.
Позивачем була надана до суду ксерокопія розписки, яка не в повній мірі відповідає оригіналу.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року поновлено
ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження заочного рішення Любешівського районного суду Волинської області від 22 березня 2018 року та постанови апеляційного суду Волинської області від 22 серпня 2018 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Любешівського районного суду Волинської області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з заочним рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 22 березня 2018 року та постановою апеляційного суду Волинської області від 22 серпня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_2 суми боргу за договором позики в розмірі 653 000,00 грн та 3 % річних в розмірі 52 240,00 грн.
Заочне рішення Любешівського районного суду Волинської області