Постанова
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 336/6561/16-ц
провадження № 61-38779св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3,
представник відповідача - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2017 року у складі судді Галущенко Ю. А. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Бєлки В. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 .) про стягнення збитків за невиконання договору про надання послуг.
Позовна заява мотивована тим, що 24 січня 2014 року між нею та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір № 479/32 щодо базової української заявки та подання міжнародної заявки в Український інститут промислової власності на знак товарів і послуг.
Відповідно вказаного договору ФОП ОСОБА_3 зобов`язалась надати послуги з виконання міжнародної заявки та подати в Український інститут промислової власності заявки на знак для товарів і послуг у 30, 31, 35 класах МКТП для реєстрації в країнах Туреччина, Російська Федерація, Китай, Японія, Сполучені Штати Америки, Європейський Союз; надати послуги по сплаті зборів за подання міжнародної заявки на знак у гривнях та швейцарських франках, згідно кошторису Укрпатенту; надати послуги по отриманню свідоцтва про міжнародну реєстрацію знаку та забезпечити отримання свідоцтва замовником в тих країнах в яких воно видається. Розмір винагороди за вказаним договором визначено у додатку № 2
від 24 січня 2014 pоку, включаючи збори за подання заявки, складав
41 580 грн.
На виконання пункту 4.2 вказаного договору вона протягом 7 днів з моменту вступу вказаного договору в силу, в якості 100 % передплати перерахувала на рахунок ФОП ОСОБА_3 передбачену договором суму в розмірі 41 580 грн.
Відповідно до листа-повідомлення від 04 липня 2014 року про подання заявки на міжнародну реєстрацію комбінованого знаку "ІНФОРМАЦІЯ_1" на базі національної заявки № 201402480 ФОП ОСОБА_3 підтвердила їй, що збір за подання заявки на міжнародну реєстрацію сплачений у повному обсязі.
У телефонній розмові ФОП ОСОБА_3 запросила у неї збільшити суму винагороди на 4 956 грн посилаючись на те, що курс валюти (швейцарських франків) збільшився та наданої раніше суми 41 580 грн недостатньо для успішного виконання послуг за вказаним договором.
Свої зобов`язання за вищезазначеним договором виконала у повному обсязі сплативши на користь ФОП ОСОБА_3 у якості 100 % передплати
41 580 грн та додаткову суму 4 956 грн, остання в свою чергу зобов`язання за договором в повному обсязі не виконала, не надала послуги з виконання міжнародної заявки та не подала в Український інститут промислової власності заявки на знак для товарів і послуг щодо країни Японії .
28 січня 2014 року між нею та Ceviz Tarim Urunleri Sanayi ve Ticaret ltd Sti. (Туреччина) було укладено попередній договір, за умовами якого сторони домовилися упродовж двох місяців з моменту подачі ФОП ОСОБА_3 на підставі договору № 479/2 від 24 січня 2014 року міжнародної заявки на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1 " для наступних країн: Туреччина, Російська Федерація, Китай, Японія, Сполучені Штати Америки, Європейський союз укласти основний ліцензійний договір, за яким за надання права на використання торговельної марки ліцензіат щороку сплачує ліцензіару винагороду у розмірі суми у гривнях, еквівалентної
6 000 доларів США.
Зазначала, що через неподання ФОП ОСОБА_3 в Український інститут промислової власності міжнародної заявки на знак для товарів і послуг для країни Японія, укладання основного договору не відбулося, а тому вона не отримала у 2014 році 3 000 доларів США та 12 000 доларів США у
2015-2016 роках, що за курсом Національного банку України на 14 серпня 2017 року складає 15 000 доларів США х 25 грн 69 коп. = 385 350 грн, що становить упущену вигоду.
При окремій реєстрації торгівельної марки по країні Японія їй доведеться сплачувати послуги іншого патентного повіреного (агентства, фірми) та нові збори, що буде реальними збитками - витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Посилаючись викладене та на Закон України "Про захист прав споживачів", з урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд стягнути з ФОП ОСОБА_3 46 536 грн збитків за невиконання умов указаного договору № 479/2 від 24 січня 2014 року та 76 091 грн 40 коп. неустойки (пені).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини споживача, який не має намір отримувати прибуток, а бажає лише задовольнити власні потреби, з особою (фізичною або юридичною), яка здійснює підприємницьку діяльність з виготовлення, продажу, надання послуг незалежно від форм власності та організаційних форм підприємства. Оскільки реєстрацією торгівельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_1 мала намір отримати прибуток, то правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі цивільно-правового договору.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які регулюються нормами Закону України "Про захист прав споживачів", у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь позивача
46 536 грн збитків за невиконання умов вказаного договору
№ 479/2 від 24 січня 2014 року задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги позивача про відшкодування неустойки (пені), яку позивач оцінює у 76 091 грн 40 коп., суд зазначив, що за вимогами статті 60, 61 ЦПК України 2004 року тягар доказування факту придбання, замовлення товарів (послуг) покладається на споживача. З наведених доказів, наданих ОСОБА_1, не встановлено обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Крім того, на підставі статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" та у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог через не доведення позивачем, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами Закону України "Про захист прав споживачів", суд не вбачав правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, заявлених з зазначених підстав порушення її цивільного права.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено, доповнивши мотивувальну частину рішення додатковим обґрунтуванням підстав відмови у позові.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які регулюються нормами Закону України "Про захист прав споживачів", у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 46 536 грн збитків за невиконання умов указаного договору № 479/2 від 24 січня
2014 року задоволенню не підлягають. Щодо позовної вимоги позивача про відшкодування неустойки (пені), яку позивач оцінює у 76 091 грн 40 коп., суд вірно зазначив, що у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог через не доведення позивачем, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами Закону України "Про захист прав споживачів", суд не вбачав правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, заявлених з зазначених підстав порушення її цивільного права.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що районний суд не звернув уваги і не надав правової оцінки вимогам позивача, які ґрунтувались, окрім іншого, і на умовах укладеного між сторонами у справі договору.
Позивач у позові не зазначила у чому полягає вина відповідача за неподання міжнародної заявки на знак для товарів до країни Японії, при наявності в матеріалах справи її електронного листа (а вся переписка за договором відбувалась таким шляхом) на адресу відповідача про відсутність необхідності подачі такої заявки саме до Японії у зв`язку з необхідністю понесення додаткових затрат. Позивачем не надані докази, що часткове невиконання умов договору завдало йому будь-яких збитків у розумінні статей 22 та 906 ЦК України, і що розмір цих збитків, це всі кошти, сплачені за договором, враховуючи те, що у більшій частині договір було виконано, і вказана оплата включає в основному суми зборів за подання заявки, які відповідач не отримала.Позивачем не надані докази, що вказане часткове невиконання умов договору було причиною не укладення у подальшому ліцензійного договору та отримання доходу, що позивач визначила як упущену вигоду, що взагалі є припущенням.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 ,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 про стягнення збитків за невиконання договору про надання послуг призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судів про те, що правовідносини між позивачем та відповідачем не регулюються Законом України "Про захист прав споживачів" не відповідає обставинам справи. ОСОБА_1 отримувала від ФОП ОСОБА_3 послугу, спрямовану на задоволення її особистих потреб, пов`язаних з оформленням правової охорони на об`єкт інтелектуальної власності і це безпосередньо не пов`язано з підприємницькою діяльністю ОСОБА_1, яка взагалі, як підприємець, не зареєстрована. Тому до цих правовідносин підлягала застосуванню частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів". Відповідач ФОП ОСОБА_3 повинна була згідно з пунктом 1.1 указаного договору, протягом 20 днів після виплати замовником суми винагороди виконавцю, розмір якого визначений додатком № 2 до договору, і після подання базової української заявки, подати в Український інститут промислової власності міжнародну заявку на знак для товарів і послуг для наступних країн: Туреччина, Російська Федерація, Китай, Японія, Сполучені Штати Америки, Європейський Союз . 03 березня 2014 року