Постанова
Іменем України
03 червня 2019 року
м. Київ
справа № 278/2803/16-ц
провадження № 61-41128св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Дятлом Володимиром Івановичем, на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 лютого 2018 року у складі судді Дубовік О. М. та постанову апеляційного суду Житомирської області
від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що 22 липня 1988 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який розірвано 25 липня 2000 року Богунівським відділом реєстрації актів громадянського стану. За час перебування у вказаному шлюбі, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 .
Згодом сторони відновили свої подружні відносини та з 01 квітня 2007 року стали проживати однією сім`єю. 14 січня 2009 року вони вдруге зареєстрували шлюб.
04 квітня 2008 року відповідач за згодою позивачки продав житловий будинок в селі Троковичі та 18 липня 2008 року та за частину виручених коштів придбав будинок АДРЕСА_2 . Здійснивши у даному житловому будинку за спільні кошти ремонт та облаштування, вони переїхали на постійне місце проживання у це житлове приміщення й проживали однією сім`єю.
За час спільного проживання ними за спільні кошти придбано автомобіль марки RENAULT, модель - КANGOO, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідач не визнає право ОСОБА_1 спільної сумісної власності на вказане майно та чинить їй перешкоди у користуванні будинком.
ОСОБА_1 просила:
- встановити факт проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 з
01 квітня 2007 року по 13 січня 2009 року;
- визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя будинок АДРЕСА_2 ;
- визнати за нею та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині вказаного житлового будинку за кожним;
- визнати їх спільною сумісною власністю автомобіль марки RENAULT, модель - KANGOO, номер шасі НОМЕР_2, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- визнати за нею та відповідачем право власності по 1/2 частині цього транспортного засобу за кожним;
- визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя кошти в розмірі
2 570,91 доларів США, що розміщені на рахунку № НОМЕР_3 в
АТ КБ "ПриватБанк", відкритому на ім`я ОСОБА_2 ;
- визнати за ними право власності по 1/2 частині зазначеного грошового внеску, а саме: по 1 285,45 доларів США за кожним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області
від 20 лютого 2018 року. з урахуванням ухвали Житомирського районного суду Житомирської області від 26 березня 2018 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 01 квітня 2007 року по 13 січня 2009 року.
Визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_2 житловою площею 39,6 кв.м, до якого належать: літня кухня, сарай, погріб, огорожа, колодязь.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку будинку АДРЕСА_2, до якого належать: літня кухня, сарай, погріб, огорожа, колодязь.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку будинку АДРЕСА_2, до якого належать: літня кухня, сарай, погріб, огорожа, колодязь.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 076,65 грн.
Встановлюючи факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 01 квітня 2007 року по 13 січня 2009 року, суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених позовних вимог в цій частині.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя спірного житлового будинку та, здійснюючи його поділ, місцевий суд виходив із того, що вказаний житловий будинок придбаний за час фактичних шлюбних відносин, а тому такий є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу в рівних частках кожному.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя спірного автомобіля та його поділу, місцевий суд виходив із того, що даний автомобіль було придбано відповідачем за власні кошти.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя коштів в розмірі 2 570,91 доларів США та їх поділ в рівних частках, суд першої інстанції виходив із того, що вказаний рахунок було відкрито після припинення фактичних шлюбних відносин, тобто після
10 серпня 2016 року. Про що позивачем особисто вказано у позовній заяві.
Постановою апеляційного суду Житомирської області від 19 червня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області
від 20 лютого 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю автомобіля марки RENAULT, модель - KANGOO, шасі № НОМЕР_2, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, скасовано та постановлено в цій частині нове судове рішення.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 автомобіль марки RENAULT, модель - KANGOO, шасі
№ НОМЕР_2 , 2007 року випуску, реєстраційний номер
НОМЕР_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки RENAULT, модель - KANGOO, шасі № НОМЕР_2, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля марки RENAULT, модель - KANGOO, шасі № НОМЕР_2, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Рішення в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю та визнання житлового будинку їх спільною сумісною власністю, - залишено без змін.
Рішення в частині розподілу судових витрат скасовано.
Компенсовано ОСОБА_1 за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені нею судові витрати у розмірі 2 892,65 грн.
Додатковим рішенням Житомирського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року рішення Житомирського районного суду Житомирської області
від 20 лютого 2018 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_2 та за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_2 залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю автомобіля марки RENAULT, модель - KANGOO, шасі № НОМЕР_2, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та його поділ, та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що вказаний автомобіль набутий сторонами під час шлюбу та був придбаний за спільні кошти, а тому такий є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу в рівних частинах по 1/2 кожному.
В іншій частині заявлених позовних вимог, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
18 липня 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області
від 20 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 19 червня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю; ухвалити нове рішення, або передати справу на новий розгляд, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що спірне майно не є спільною сумісною власністю подружжя, а є особистою власністю ОСОБА_2, а тому не підлягає поділу.
Доводи інших учасників справи:
У вересні 2018 року від ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_5 через засоби поштового зв`язку надійшли відзиви на касаційну скаргу, у яких просять касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката
ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 19 червня 2018 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Житомирського районного суду Житомирської області.
Зупинено виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 лютого 2018 року та постанови апеляційного суду Житомирської області від 19 червня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.