Постанова
Іменем України
03 червня 2019 року
м. Київ
справа № 308/9433/17
провадження № 61-41120св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 січня
2018 року у складі судді Леміш О. М. та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 02 липня 2018 року у складі колегії суддів:
Джуги С. Д., Собослоя Г. Г., Мацунича М. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики.
Позовна заява мотивована тим, що 17 січня 2013 року між ОСОБА_1 та відповідачем укладено договір позики, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі 20 000,00 доларів США, зобов`язався щомісячно сплачувати відсотки за користування позикою за ставкою 14 % річних, а саму позику ОСОБА_2 зобов`язався повернути у січні 2015 року. На підтвердження укладення договору позики та його умов ОСОБА_2 власноруч написав і підписав розписку від 17 січня 2013 року.
14 березня 2013 року, між позивачкою та ОСОБА_2 укладено додатковий договір позики, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримав додатково грошові кошти в сумі 15 000,00 доларів США, зобов`язався щомісячно сплачувати відсотки за користування позикою за ставкою 14 % річних, а саму позику
ОСОБА_2 зобов`язався повернути у березні 2015 року. На підтвердження укладення нового договору позики та його умов ОСОБА_2 власноручно написав і підписав розписку від 14 березня 2013 року.
Свої зобов`язання за вказаними договорами позики позивачкою виконано повністю, натомість ОСОБА_2 свої зобов`язання за вказаними договорами позики виконував частково.
За договором позики від 17 січня 2013 року ним було сплачено еквівалент
233,00 доларам США, як плати за користування коштами позики у січні
2013 року. Крім того, у вересні 2016 року ОСОБА_2 передав позивачці еквівалент 1 000,00 доларів США, як заборгованість зі сплати відсотків за договором позики від 17 січня 2013 року, та ще додатково 1 000,00 доларів США, як заборгованість зі сплати відсотків за договором позики
від 14 березня 2013 року.
Жодних інших платежів в рахунок погашення відсотків за користування коштами по договорам позики від 17 січня 2013 року та від 14 березня
2013 року ОСОБА_2 не проводив.
У січні 2015 року та у березні 2015 року сума позики повернута не була. Позивачкою вживались неодноразові спроби переконати ОСОБА_2 у необхідності повернути належні їй кошти та відсотки за їх користування.
ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 1 512 243,30 грн заборгованості за договорами позики та понесені судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 26 січня 2018 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 512 243,30 грн заборгованості за договорами позики .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме
9 191,00 грн та 8 000,00 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договорами позики не виконав - кошти ОСОБА_1 у встановлений строк не повернув, у зв`язку чим кошти підлягають стягненню на користь позивачки з урахуванням відсотків встановлених договором та 3 % річних, відповідно до правил статті 625 ЦК України, у примусовому порядку.
Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 02 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 26 січня 2018 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 12 000,00 грн.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
23 липня 2018 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 січня
2018 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 02 липня 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди розглянули справи з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.
В розписках не визначено сторони та предмет договору, місце укладення договору, тобто між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо укладення договору позики; судом неправильно застосовано статтю 1048 ЦК України, оскільки позивач не має права отримувати від позичальника процентів за позику; судом не застосовано статтю 60 СК України і не враховано, що відповідач на момент отримання позики перебував у шлюбі і може нести відповідальність за зобов`язаннями у розмірі не більше 50 % заявлених вимог.
Доводи інших учасників справи:
22 вересня 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив. у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 січня
2018 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 02 липня 2018 року залишити без змін.
Додаткові доводи заявника:
24 жовтня 2018 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відповідь на відзив, у якому просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 січня
2018 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 02 липня 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Зупинено виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 січня 2018 року та постанови апеляційного суду Закарпатської області від 02 липня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у відповіді на відзив, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.