Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа № 756/16740/16-ц
провадження № 61-4420св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Хопти С. Ф.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва, у складі судді Васалатія К. А., від 20 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Поліщук Н. В., Соколової В. В., від 14 лютого 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що позивач отримав у борг від відповідача ОСОБА_2 30 000 доларів США. Як гарантія повернення боргу був оформлений договір купівлі-продажу квартири, що належала ОСОБА_1 на праві власності. При цьому 20 травня 2015 року відповідач власноручно написав розписку, в якій зобов`язувався переоформити квартиру на позивача, а позивач у той же день написав розписку, в якій взяв на себе зобов`язання повернути борг 30 000 доларів США, після чого буде анульовано договір купівлі-продажу квартири.
Як на підставу задоволення позовних вимог позивач послався на положення статті 229 ЦК України, стверджуючи, що угода укладена внаслідок помилки, а також на положення статті 230 ЦК України, вказуючи на те, що угода укладена внаслідок обману.
Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити, визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щобудь-яких доказів, які б давали суду правові підстави для визнання оспорюваного договору недійсним з підстав, зазначених у позові, позивачем та його представником суду не надано.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, заявлених позивачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного судувід 14 лютого 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що він не мав наміру відчужувати своє житло і на це не було його волі. Вказану угоду він вчинив під впливом морального тиску, з метою забезпечення виконання боргового зобов`язання. Судами попередніх інстанцій не надана належна оцінка наявним у матеріалах справи розпискам. Відсутність наміру відчужувати житло підтверджується тим, що позивач не отримував грошових коштів, які зазначені у пункті 2 договору купівлі-продажу за відчуження належної йому квартири. Визначена оспореним договором купівлі-продажу вартість нерухомого майна є значно нижчою за її ринкову вартість, що також вказує на відсутність волевиявлення на вчинення оспореного правочину. Відповідач навмисно ввів позивача в оману з метою заволодіння його майном.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 травня 2015 року між позивачем та відповідачем було оформлено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, яка складається з 2-х житлових кімнат, загальною площею 53,10 кв. м, жилою 29,5 кв. м. Вказаний договір нотаріально посвідчений, право власності на спірну квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за № 2934 (а. с. 7).
У відповідності до пункту 2 договору купівлі-продажу квартири від 20 травня 2015 року продаж вчинено за 693 000 грн, які відповідач, як покупець сплатив позивачу - продавцю до підписання цього договору, і відповідач, як покупець на підставі пункту 3 вказаного договору набув право власності на квартиру з моменту державної реєстрації права власності, що також підтверджено інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 15).
20 травня 2015 року позивач склав розписку, якою зобов`язувався повернути відповідачу ОСОБА_2 30 000 дол. США, після чого анулюється договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а. с. 9).
У цей же день - 20 травня 2015 року відповідачем власноруч складено розписку, в якій останній зобов`язувався продати квартиру АДРЕСА_1 позивачу по договору купівлі-продажу, у подальшому надати оригінал первинних документів на квартиру, зазначивши, що договір купівлі-продажу квартири буде анульовано (а. с. 8).
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.