ПОСТАНОВА
Іменем України
06 червня 2019 року
Київ
справа №815/8488/13-а
касаційне провадження №К/9901/9117/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області (далі - Інспекція) на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 (головуючий суддя - Крусян А.В., судді - Джабурія О.В., Шляхтицький О.І.) у справі за позовом Приватного підприємства "Євро-Моторс-2" (далі - Підприємство) до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
В грудні 2013 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому з урахуванням уточнення до позовних вимог просило зобов`язати Інспекцію здійснити відносно підприємства дії, необхідні для проведення процедури заліку надмірно сплачених грошових зобов`язань у розмірі 471515,00 грн. у рахунок податкового боргу у сумі 969753,15 грн. у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством, відповідно до Порядку проведення заліку надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2010 № 1674.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалось на те, що: 11.09.2012 засновником (власником) Підприємства було прийняте рішення про припинення підприємства шляхом ліквідації, а 17.09.2012 державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був внесений запис про рішення засновника щодо припинення юридичної особи; з огляду на наявність судових рішень про стягнення з Підприємства податкового боргу у загальній сумі 969753,15 грн. та зважаючи на наявність у Підприємства залишку від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 7584187,00 грн., підтвердженого актом від 03.04.2009 № 1045/23-0301/31428788, Підприємство звернулось до Інспекції із заявою від 23.10.2012 за вих. № 12, у якій просило провести залік суми невідшкодованих податків Підприємства у рахунок сум грошових зобов`язань та/або податкового боргу Підприємства перед відповідним бюджетом у зв`язку з ліквідацією Підприємства, не пов`язаною з банкрутством відповідно до пункту 5 Порядку проведення заліку надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2010 № 1674, проте станом на день звернення до суду з вказаним позовом залік проведений не був, будь-яка офіційна інформація з цього приводу від Інспекції не надходила.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 10.06.2014 у задоволенні позову відмовив повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що: наявна у Підприємства переплата у сумі 471515,00 грн. з податку на додану вартість є залишком від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, та не є сумою надміру сплачених грошових зобов`язань або сумою невідшкодованих податків з відповідного бюджету; Підприємством не надано доказів внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особа, а також довідки про суми надміру сплачених грошових зобов`язань та суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу платника податків.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 10.12.2014 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове, яким зобов`язав Інспекцію здійснити залік надміру сплачених грошових зобов`язань Підприємства у розмірі 471515,00 грн. у рахунок податкового боргу у сумі 969753,15 грн., у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством, відповідно до Порядку проведення заліку надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2010 № 1674.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: положеннями Податкового кодексу України передбачено можливість сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підстав відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів, при цьому Кодекс не встановлює строк, протягом якого платник податку може скористатися своїм правом на зменшення податкового зобов`язання з відповідного бюджету на суму переплати по іншому платежу; Підприємством були подані усі необхідні документи, визначені у пункті 5 розділу І Порядку проведення заліку надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2010 № 1674, які є підставою для вжиття заходів щодо процедури заліку, та з огляду на наявність підтвердженого залишку від`ємного значення Інспекція зобов`язана була здійснити визначені цим Порядком дії.
Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.02.2015 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надали належної правової оцінки тому, що: кошти у розмірі 471515,00 грн., які обліковуються по особовому рахунку Підприємства, являються задекларованим значенням бюджетного відшкодування у рахунок зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за деклараціями квітня та липня 2006 року; оскільки право Підприємства на отримання бюджетного відшкодування, виходячи з положень підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення від`ємного значення), виникло на підстав даних декларацій за квітень та липень 2006 року, то заява про зміну напряму відшкодування із зарахування в рахунок майбутніх платежів з податку на додану вартість на перерахунок в установі банку могла бути подана Підприємством лише до серпня 2009 року.
У запереченні на касаційну скаргу Підприємство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.05.2019 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 14.05.2019.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що 11.09.2012 ОСОБА_1, який є єдиним засновником (власником) Підприємства прийняв рішення № 6, яким вирішив: припинити діяльність Підприємства шляхом ліквідації у порядку, передбаченому чинним законодавством України (пункт 1); створити ліквідаційну комісію у складі голови комісії ОСОБА_2 і передати створеній комісії повноваження по управління справами Підприємства та доручити проведення усіх дій, пов`язаних з процедурою припинення діяльності Підприємства шляхом ліквідації у порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 2).
17.09.2012 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був внесений запис про рішення засновника щодо припинення юридичної особи.
Постановами Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 та від 04.03.2013 було стягнуто з Підприємства податкову заборгованість за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами підприємницької діяльності, у сумі 703470,00 грн. та за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами підприємницької діяльності, у сумі 140694,00 грн. (справа № 1570/5269/2012); стягнуто з Підприємства податковий борг з податку на додану вартість у сумі 125589,15 грн. (справа № 815/386/13-а).
23.10.2012 Підприємство звернулось до Інспекції із заявою за вих. № 12, у якій просило провести залік суми невідшкодованих податків Підприємства у рахунок сум грошових зобов`язань та/або податкового боргу Підприємства перед відповідним бюджетом у зв`язку з ліквідацією Підприємства, не пов`язаною з банкрутством відповідно до пункту 5 Порядку проведення заліку надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2010 № 1674, до якої додало копії наступних документів: рішення про ліквідацію та утворення ліквідаційної комісії; опису документів державному реєстратору про внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру; заяви за формою № 8-ОПП.
Аналогічна за змістом заява була подана Підприємством до Інспекції 12.12.2013.
На заяву від 12.12.2013 Інспекція надала відповідь від 10.01.2014 за вих. № 186/10/15-03-11-0016, якою відмовила у проведенні заліку суми наявного податкового боргу, посилаючись на те, що: суму від`ємного значення з податку на додану вартість не можна розглядати як надміру сплачені кошти в сплату податкових зобов`язань з податку на додану вартість; від`ємне значення з податку на додану вартість було задеклароване в майбутні платежі з податку на додану вартість по деклараціях за травень та серпень 2006 року і також не може розглядатись як бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, з урахуванням того, що рішенням Інспекції від 10.06.2011 свідоцтво платника податку на додану вартість Підприємства було анульоване.