ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 червня 2019 року
Київ
справа №825/1937/16
адміністративне провадження №К/9901/31701/18
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівської області від 11 серпня 2016 року №70783-13 та №70784-13, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік.
Позов обґрунтовано тим, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше ніж за шість місяців податку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як місцевого податку, пізніше 15 липня року є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше наступного бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, тобто не раніше 2016 року.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Суд першої інстанції при прийнятті рішення виходив з безпідставності позовних вимог, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у межах та спосіб передбачених Конституцією та Законами України.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівської області від 11 серпня 2016 року №70783-13 та №70784-13.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідача не було підстав для визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, оскільки у строк до 15 липня 2014 року Ніжинською міською радою не було офіційно оприлюднено відповідне рішення про встановлення ставок такого податку.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на те, що Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" визначено особливий порядок прийняття рішень органів місцевого самоврядування щодо встановлення місцевих податків, зокрема податку на нерухомість, відмінного від земельного податку. Оскільки вказаний закон набув чинності з 01 січня 2015 року та ним не передбачено того, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2015 році не сплачується, то у спірному випадку базовим податковим періодом для сплати даного податку є 2015 рік. Крім того, податкова інспекція звертає увагу на те, що законодавець визначив, що рішення прийняті органами місцевого самоврядування в 2015 році діють з моменту прийняття. Також наголошує, що рішення Ніжинської міської ради від 27 січня 2015 року, яким введено в дію Положення про податок на майно, не скасовано та є чинним. На підставі зазначено, відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції не було в повній мірі враховано норми п. 4 розділу II Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VII, внаслідок чого, призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих рішень.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами встановлено, що відповідачем 11 серпня 2016 року прийняті податкові повідомленням-рішенням:
№70783-13, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 2919,19 грн.
№70784-13, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 14698,82 грн.
Підставою для винесення контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали відомості з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 серпня 2016 року №65426564 про наявність у позивача на праві власності 2 об`єктів житлової нерухомості, які є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 157 кв. м., та за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 603,4 кв. м.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, винесеними передчасно та з порушенням вимог Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки було затверджено Рішенням шістдесят четвертої позачергової сесії шостого скликання Ніжинської міської ради від 27 січня 2015 року "Про затвердження місцевих податків на 2015 рік", прийнятим на виконання рекомендації п. 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набув чинності 01 січня 2015 року, та яким зазначено: рекомендувати органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Так, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається із: податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Отже, Законом № 71-VIII запроваджено низку правових норм, що врегулювали питання справляння місцевих податків.
Згідно із пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.