ПОСТАНОВА
Іменем України
06 червня 2019 року
Київ
справа №813/6363/15
адміністративне провадження №К/9901/26065/18
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у Львівській області (з урахування збільшених позовних вимог) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2015 за №0016961701, рішення про застосування штрафних санкцій від 16.10.2015 за №0019381701/15945 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.10.2015 за №Ф-0019371701/15946.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акта перевірки не підтверджують факту порушення в частині заниження суми єдиного соціального внеску, оскільки розрахунок єдиного соціального внеску повинен здійснюватися на підставі річної податкової декларації. Вартість ліцензії правомірно віднесено до складу валових витрат. Позивач також звертає увагу на те, що вартість сплачених комунальних послуг за приміщення самостійно виключено зі складу витрат.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016, адміністративний позов задоволено повністю.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної документальної перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 21.01.2014 по 31.12.2014 ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області 10.08.2015 складено акт за №308/33/13-07-17-01/2978613226 та прийнято:
- рішення від 08.09.2015 за №0016981701/14016, яким застосовано штрафні санкції у сумі 3606 грн. 96 коп.;
- вимогу про сплату боргу від 08.09.2015 за №0016971701/14014, якою вимагається сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 36069 грн. 95 коп.;
- податкове повідомлення-рішення за №0016961701 від 08.09.2015, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11072 грн. 63 коп., в тому числі за основним платежем 8858 грн. 10 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2214 грн. 53 коп.
За результатами адміністративного оскарження прийнятих контролюючим органом рішень, відкликано згадані вимогу та рішення і надіслано рішення за №0019381701/15945 від 16.10.2015, якими застосовано штрафні санкції в сумі 1803 грн. 48 коп., та вимогу за №Ф-0019371701/15946 від 16.10.2015, якою вимагається сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 36069 грн. 65 коп.
Мотивом для донарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб стали висновки акта перевірки про завищення валових витрат за 2014 рік на суму 59054 грн. 00 коп. в порушення підп.177.4.4, підп.177.4.2, підп.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України, які складались з завищення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей; безпідставного включення до складу валових витрат витрат пов`язаних зі сплатою ліцензії; завищення витрат в частині оплати комунальних послуг.
На визначення недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування вплинули:
- висновки контролюючого органу з приводу заниження чистого оподатковуваного доходу, які ґрунтувались на висновках про завищення валових витрат за 2014 рік на суму 59054 грн. 00 коп.;
- висновки з приводу заниження нарахування та сплати єдиного соціального внеску.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що контролюючим органом констатовано лише сам факт завищення валових витрат за 2014 рік на суму 59054 грн. 00 коп. без покликання на первинні бухгалтерські документи.
Згідно договору оренди від 31.03.2014, укладеного з ПП "Опіум", позивач орендує 187,1 кв.м, однак згідно квитанцій за комунальні платежі сплатив за все підвальне приміщення, частина якого, а саме 195 кв.м, перебуває в оренді фізичної особи підприємця ОСОБА_2 . При цьому, контролюючим органом не взято до уваги, що позивачем самостійно виключено зі складу витрат вартість сплачених комунальних послуг за приміщення, які не використовуються в господарській діяльності, у сумі 40951 грн. 90 коп., підтвердженням чого є Книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Відтак, контролюючим органом під час здійснення перевірки виключено зі складу валових витрат витрати, які вже були виключені позивачем самостійно.
Також у 2014 році позивачем сплачено вартість ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.