ПОСТАНОВА
Іменем України
06 червня 2019 року
Київ
справа №826/28228/15
адміністративне провадження №К/9901/54935/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Чаку Є.В., Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І. від 30.05.2018 у справі №826/28228/15 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення в частині, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі - відповідач), третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними та скасування рішення відповідача щодо визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у євро № 008-29518-160215 від 16 лютого 2015 року (далі - Договір), укладеного між ПАТ "Дельта банк" та позивачем; визнання протиправними дії та зобов`язання відповідача включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта банк" за Договором.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва своєю постановою від 21 червня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача в частині визнання договору № 008-29518-160215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у євро від 16 лютого 2015 року, що укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, нікчемним та застосування до нього наслідків нікчемності правочину (договору), яке оформлене наказом №813 від 16 вересня 2015 року (в тому числі додатки до нього).
Зобов`язано відповідача подати до Фонд додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором №008-29518-160215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у євро від 16 лютого 2015 року за рахунок Фонду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивачем подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги заявником зазначено, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів, а судом не встановлено надання банком при укладенні договору вкладу додаткових пільг чи переваг кредитору або вкладнику, тому безпідставним є покликання уповноваженої особи на п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, як на підставу визнання спірних операцій (транзакцій) нікчемними.
Відзиву на касаційну скаргу відповідачем до суду не подано.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 лютого 2015 року між позивачем, як вкладником, та ПАТ "Дельта Банк", як банком, укладено Договір № 008-29518-160215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у євро, за яким сума вкладу складає 7880 євро.
Факт внесення коштів на рахунок за договором підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 45929071 від 16 лютого 2015 року та не заперечувався сторонами, а тому суд вважає дане платіжне доручення є належним і допустимим доказом на підтвердження цієї обставини.
Також судом встановлено, що постановою правління Національного банку України "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" № 150 від 02 березня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
02 березня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" № 51, на підставі якого, з 03 березня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.
В подальшому, до рішення виконавчої дирекції Фонду № 51 від 02 березня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" було внесено зміни, відповідно до яких пункт 2 цього рішення викладений у такій редакції: "Тимчасову адміністрацію запровадити строком на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" № 147 від 03 серпня 2015 року строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" продовжено по 02 жовтня 2015 року включно.
Разом з тим, судом встановлено, що згідно витягу з Протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк", комісія дійшла висновку, що договори банківських вкладів, укладені між банком та фізичними особами після 16 січня 2015 року включно, за якими здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є одночасно кредиторами банку, є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI від 23 лютого 2012 року (далі - Закон № 4452-VI).
Також, Комісія вирішила затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, в тому числі й Договір, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем.
Наказом уповноваженої особи Фонду "Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" № 813 від 16 вересня 2015 року вирішено застосувати наслідки нікчемності договорів банківських вкладів (депозитів), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI згідно переліку, наведеного в додатку № 1. В даному переліку міститься інформація і про Договір, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження факту нікчемності укладеного позивачем із банком правочину. Наголошено на тому, що чинне законодавство не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо власником.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Цивільним кодексом України дозволяє зараховувати на рахунок вкладника кошти від третьої особи, але за умови, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. Як було зазначено вище, умови договору та Правила не передбачали зарахування грошових коштів від третьої особи на рахунок вкладника. Отже у відповідача були відсутні правові підстави для направлення ним третій особі додаткової інформації про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
Верховний Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, станом на дату укладення договору банківського вкладу, визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;