ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2019 року
м. Київ
справа № 911/1045/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Пількова К.М. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,
учасники справи:
позивач-1 - Кабінет Міністрів України,
представник позивача-1 - Шевчук О.С. (довіреність від 08.01.2019 № 162/9.1.4/22-19),
позивач-2 - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
представник позивача-2 - Пушкар І.А., адвокат (довіреність від 26.04.2019 № 14-172, свідоцтво від 10.04.2018 № 000133),
відповідач-1 - приватне акціонерне товариство "Пласт"
представник відповідача - Пушко І.О., адвокат (договір від 22.01.2018 № 22-01/18, ордер від 04.06.2019 № 103836, свідоцтво від 15.06.2012 № 1236),
відповідач-2 - акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз",
представник відповідача-2 - Гаврюшенко В.В. (довіреність від 08.01.2019 № 3),
за участю першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим,
представник прокуратури - Кравчук О.А, прокурор відділу Генеральної прокуратури України (посвідчення від 01.08.2016 № 043796),
розглянув касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим
на рішення господарського суду Київської області від 17.10.2018 (головуючий суддя Христенко О.О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 (головуючий Калатай Н.Ф., судді: Мартюк А.І. і Зубець Л.П.)
у справі № 911/1045/18
за позовом першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі: 1) Кабінету Міністрів України (далі - Позивач-1);
2) публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач-2),
до: 1) приватного акціонерного товариства "Пласт" (далі - Відповідач-1);
2) акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - Відповідач-2),
про стягнення 9 106 826,00 грн. збитків.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Прокурор звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Позивача-1 та Позивача-2 до Відповідача-1 та Відповідача-2 про стягнення з Відповідача-1 на користь Відповідача-2 грошових коштів у сумі 9 106 826,00 грн. та стягнення з Відповідача-2 у дохід держави грошових коштів у сумі 9 106 826,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що:
- з метою реалізації укладеного між відповідачами договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14 (далі - Договір про спільну діяльність), який рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17 визнаний недійсним як такий, що укладений всупереч інтересам держави, без наміру Відповідача-1 досягнути встановленої мети, чим порушено інтереси держави, Відповідачем-1 як оператором спільної діяльності укладено договір на виконання робіт з технічної експлуатації виробничих об`єктів МСП-112, МСП-115, ПЗВ-3 Стрілкового ГР від 10.05.2014 № 71/2 (далі - Договір на виконання робіт), який був визнаний недійсним рішенням господарського суду Київської області від 22.08.2017 у справі № 911/1429/17;
- за виконання робіт з технічної експлуатації виробничих об`єктів за Договором на виконання робіт Відповідачу-1 було перераховано 9 106 826,00 грн.;
- Договір на виконання робіт вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності умислу лише у Відповідача-1.
Рішенням господарського суду Київської області від 17.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що:
- Договір на виконання робіт визнаний судом у справі № 911/1429/17 недійсним на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як правочин, що був укладений представником у своїх власних комерційних інтересах, на порушення частини третьої статті 238 ЦК України, тому застосовуються загальні наслідки недійсності правочинів, встановлені частинами першою та другою статті 216 ЦК України;
- Прокурор у позовній заяві зазначає, що обидва правочини (Договір про спільну діяльність та Договір на виконання робіт) вчинені з порушенням інтересів держави і суспільства за наявності умислу Відповідача-1, однак не надав доказів, а саме рішення суду, яким встановлено умисел Відповідача-1 на вчинення Договору на виконання робіт з порушенням інтересів держави і суспільства;
- визнання недійсним Договору про спільну діяльність не свідчить про автоматичну недійсність договорів, укладених на підставі такого правочину. Договір про спільну діяльність та Договір на виконання робіт визнавалися недійсними в різних судових справах та з різних підстав, які тягнуть за собою застосування різних наслідків недійсності правочинів;
- Прокурором не надано доказів визнання недійсним Договору на виконання робіт як такого, що укладений з недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства;
- відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави, тобто суб`єктами таких правовідносин виступають сторони правочину і держава, у той час як Відповідач-2 не брав участі у вчиненні недійсного правочину (Договору на виконання робіт), таким чином, Відповідач-2 не є його стороною.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Прокурор звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права (статті 16, 216, 228 ЦК України), порушили норми процесуального права (статті 13, 73-79, 86, 236-238, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та статтю 24 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідач-2 та Відповідача-1 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просять залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Від Позивача-1 та Позивача-2 відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.05.2019 № 29.3-02/429 у зв`язку з відпусткою судді Львова Б.Ю. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 911/1045/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Пількова К.М. і Селіваненка В.П.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та думку прокурора, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 05.04.2015 Відповідачем-1 як стороною-1 та Відповідачем-2 як стороною-2 укладено Договір про спільну діяльність, за умовами якого сторони зобов`язались спільно діяти без створення юридичної особи шляхом об`єднання своїх вкладів та зусиль у сфері видобутку постачання і транспортування нафти, газу і газового конденсату для досягнення спільних господарських цілей, визначених у пункті 1.1 вказаного договору.
Умовами Договору про спільну діяльність передбачено, що:
- учасником, який здійснює ведення спільних справ учасників спільної діяльності - оператором, є Відповідач-1, який діє в рамках договору без окремої довіреності (розділ "Визначення основних термінів");
- для досягнення цілей, що є предметом цього договору, учасники роблять внески в спільну діяльність у формі грошей, майна, права користування майном, професійних і інших знань, навичок і умінь, а також ділової репутації та ділових зв`язків (пункт 4.1);
- сторона-1 (Відповідач-1) вносить у спільну діяльність грошовий внесок, вартість якого в період дії цього договору на цілі спільної діяльності становить 71 640 000,00 грн. (пункт 4.2);
- сторона-2 (Відповідач-2) вносить у спільну діяльність право користування об`єктами Архангельського газового родовища: виробничий комплекс "Блок-конструктор-1"; виробничий комплекс "Центральна технологічна платформа-7", а також право користування об`єктами Стрілкового газового родовища (перелік основних засобів, які увійшли до складу виробничих комплексів згідно зі звітом про проведення незалежної оцінки ринкової вартості права користування, виконаної суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Підприємство "Северін-Консалтінг" станом на 03.03.2014). Вартість внеску сторони-2 у період дії даного договору на цілі спільної діяльності становить 47 760 000,00 грн. (пункт 4.3);
- прибуток, що отримується сторонами спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно часткам, визначеним у пунктах 4.4, 4.5 Договору про спільну діяльність (пункт 6.2);
- частка Відповідача-1складає 60 %, частка Відповідача-2 складає 40 % (пункти 4.4, 4.5).
10.05.2014 Відповідач-1 як оператор спільної діяльності за Договором про спільну діяльність та Відповідач-1 як підрядник уклали Договір на виконання робіт, відповідно до умов якого підрядник зобов`язався з власних матеріалів виконати роботи по технічній експлуатації виробничих об`єктів МСП-112, МСП-115, ПЗВ-3 Стрілкового ГР, у тому числі свердловин, право користування якими передається в спільну діяльність, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити їх.
На виконання умов Договору на виконання робіт Відповідачу-1 було перераховано 9 106 826,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки.
Рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Позивача-1 та Позивача-2 до Відповідача-2 та Відповідача-1 про визнання недійсним договору позовні вимоги задоволені повністю, визнано недійсним Договір про спільну діяльність.
Вказаними судовими рішеннями встановлено, що Договір про спільну діяльність укладений з порушенням статей 228, 241 ЦК України, частини шостої статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт", що з огляду на статті 203, 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.
Рішенням господарського суду Київської області від 22.08.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2018 у справі № 911/1429/17, за позовом Відповідача-2 до Відповідача-1, за участю прокуратури Автономної Республіки Крим, про визнання недійсним договору, визнано недійсним Договір на виконання робіт.
Вказаними судовими рішеннями встановлено, що Договір на виконання робіт укладений на порушення частини третьої статті 238 ЦК України, оскільки оператор діяв як представник обох учасників спільної діяльності (Відповідач-1) і уклав договір з Відповідачем-1 у своїх комерційних інтересах, тому на підставі частини першої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України Договір на виконання робіт було визнано судом недійсним.