ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/2775/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Селіваненка В.П. і Сухового В.Г.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
відповідач - комунальне підприємство Балаклійська районна рада "Балаклійські теплові мережі",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2019 (суддя Кухар Н.М.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 (головуючий суддя - Россолов В.В., судді: Гетьман Р.А., Дучал Н.М.)
у справі № 922/2775/18
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Товариство)
до комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (далі - Підприємство)
про стягнення 706 256,67 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Підприємства про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 31.10.2016 № 2565/1617-БО-32 (далі - Договір) у розмірі 706 256,67 грн., з яких: 432 779,57 грн. - основний борг, 131 869,54 грн. - пеня, 109 518,68 грн. - інфляційні втрати та 32 088,89 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємством було порушено умови Договору, а саме несвоєчасно та не в повному обсязі здійснено оплату за поставлений Товариством природний газ.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.01.2019, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2019, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Товариства 65934,77 грн. пені, 32088,89 грн. - 3% річних, 109 518,68 грн. інфляційних втрат, 4102,16 грн. витрат зі сплати судового збору. В частині вимог про стягнення 432 779,57 грн. основного боргу та 65 934,77 грн. пені в позові відмовлено. У задоволенні клопотання Підприємства про відстрочення виконання рішення суду на вісім місяців з моменту його винесення - відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позовні вимоги у даній справі в частині вимог про стягнення 65934,77 грн. пені, 32088,89 грн. -3% річних, 109 518,68 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими. Водночас, враховуючи клопотання Підприємства про зменшення розміру пені, суди на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини першої статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зменшили розмір пені на 50%.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зменшення розміру пені, Товариство звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині зменшення розміру пені та у скасованій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення 65 934,77 грн. пені.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- судами попередніх інстанцій не враховано інтереси Товариства та особливі обставини її діяльності;
- матеріалами справи не доведено важкого фінансового стану Підприємства;
- посилання Підприємства на важкий фінансовий стан не можуть вважатися винятковими обставинами для зменшення пені в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України.
Від Підприємства відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що:
- 31.10.2016 Товариством як постачальником та Підприємством як споживачем укладений Договір (з додатковими угодами до нього), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах договору.
Обсяги природного газу, що передається споживачеві, та період поставки визначені пунктом 2.1 Договору (у редакції додаткової угоди від 31.03.2017 № 5), а саме: обсяг - до 143,48 тис. куб. м; період - з 01.04.2017 по 30.09.2017 включно.
Відповідно до пункту 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Згідно з пунктом 3.4 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці, постачання оформлюється актом приймання -передачі.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем поставки газу.
Відповідно до пункту 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 Договору споживач зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з пунктом 12.1 Договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 706 256,67 грн. заборгованості за Договором.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов Договору Товариством у період жовтень 2016 - квітень 2017 було поставлено, а Підприємством прийнято природний газ на загальну суму 15 568 811,47 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
У свою чергу, зобов`язання з оплати отриманого природного газу було виконано Підприємством з порушенням встановленого Договором строку.
Водночас, як встановлено у розгляді справи судами попередніх інстанцій, станом на час звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу сплачена відповідачем у повному обсязі.
Згідно із статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.