Постанова
Іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 340/40/17
провадження № 51-9301км18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Голубицького С.С., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Перепелиці Л.А.,
прокурора Пономарьової М.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
засудженого ОСОБА_1 на вирок Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 7 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12016090130000127, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від
7 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі п. "в" ст. 1 Закону України від 22 грудня 2016 року "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного йому основного та додаткового покарання за цим вироком.
Цивільні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно 300 000 грн та 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 14 липня 2016 року близько 23:00, керуючи транспортним засобом - вантажним автомобілем марки ЗІЛ-131 В, (д.н.з. НОМЕР_1 ), заїжджаючи для стоянки на узбіччя автодороги навпроти свого господарства на АДРЕСА_2, порушив чинні вимоги
п.п. "б" п. 2.3 розділу 2, п. 10.9 розділу 10, п. 12.3 розділу 12 Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив наїзд на ОСОБА_4, що призвело до його смерті.
Апеляційний суд Івано-Франківської області ухвалою від 30 серпня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що суди обох інстанцій допустили істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки фактично проігнорували факт порушення правил дорожнього руху з боку потерпілого та його перебування
в стані алкогольного сп`яніння, що сприяло настанню дорожньо-транспортної пригоди. Невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження вплинула на вирішення питання про стягнення завищеного розміру моральної шкоди з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Пономарьова М.С. вважала, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, просила судові рішення залишити без зміни.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 зазначеної норми суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як видно зі скарги, доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та кваліфікація його дій у скарзі не оспорюються.
Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Доводи засудженого щодо завищеного розміру стягнення з нього коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу.
Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.