Постанова
Іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 303/4947/14-к
провадження № 51-7970 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Матюшевої О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника прокурора Закарпатської області та потерпілого ОСОБА_1 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 24 травня 2018 року у кримінальному провадженні № 12013070040004718 щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 листопада 2016 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України та виправдано через недоведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 24 травня 2018 року апеляційні скарги прокурора та потерпілого залишені без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він 08 листопада 2013 року приблизно о 18 годині, керуючи мікроавтобусом "Ford Transit" на автодорозі Київ-Чоп неподалік від повороту до с. Обава, порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху, не впорався із керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем під керуванням ОСОБА_1 У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Виправдання ОСОБА_2 стало наслідком того, що в основу його обвинувачення покладено докази, які судом визнані недопустимими.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Прокурор зазначає, що апеляційний суд порушив вимоги ч. 2 ст. 319 КПК України щодо незмінності складу суду, не з`ясував думку потерпілого щодо відсутності необхідності розпочинати судовий розгляд з початку після заміни головуючого у справі, провів судові засідання за відсутності потерпілого та його представника, які не були належним чином повідомлені про дату та час судового розгляду. Крім того вказує, що місцевий суд не дослідив належним чином усіх доказів, не дав їм оцінки у сукупності та дійшов неправильного висновку про недопустимість доказів. У свою чергу суд апеляційної інстанції порушив принцип безпосередності, не дослідив у судовому засіданні доказів, на які послався в ухвалі, не дав належної відповіді на доводи апеляційної скарги, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.
Потерпілий у своїй касаційній скарзі висловлює аналогічні доводи щодо порушень судами вимог кримінального процесуального закону та безпідставного виправдання обвинуваченого і просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні частково підтримав доводи касаційних скарг прокурора та потерпілого, просив скасувати ухвалу апеляційного суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з приписами п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
За змістом ч. 3 ст. 56 КПК України під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право бути завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, брати участь у судовому провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 135 цього Кодексу особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. При цьому суд повинен переконатися, що таке повідомлення мало місце.
Згідно ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Проте, матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей про вручення потерпілому ОСОБА_1 та його представнику повідомлення про призначення судових розглядів в суді апеляційної інстанції, в тому числі на 24 травня 2018 року. В матеріалах провадження наявні листи-повідомлення про призначення судового засідання, адресовані потерпілому та його представнику, проте зворотні поштові повідомлення про отримання ними цих листів відсутні, внаслідок чого не можна стверджувати про їх належне повідомлення. Суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що потерпілий був належним чином повідомлений про дату та час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_2, в судове засідання п`ять разів не з`явився, а тому суд постановив продовжувати апеляційний розгляд за відсутності потерпілого. Проте, апеляційний суд не здійснив жодних заходів для перевірки інформації щодо належного повідомлення потерпілого про судові засідання зважаючи на його бажання брати у них участь.
За таких обставин не можна дійти висновку, що потерпілий ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату та час апеляційного розгляду кримінального провадження, а отже, твердження в касаційних скаргах про порушення судом апеляційної інстанції прав потерпілого, передбачених ст. 56 КПК України, є обґрунтованими. Наведене порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України є істотним, що має наслідком скасування рішення суду апеляційної інстанції.