ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2019 року
м. Київ
справа № 766/22242/17
провадження № 51-7276 кмо 18
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів: Анісімова Г. М., Григор`євої І. В., Кравченка С. І.,
Луганського Ю. М., Огурецького В. П., Щепоткіної В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Мурачова Р., В., Комаровського Є. В.,
обвинуваченого ОСОБА_1,
захисників Мокіна І. С., Доманського А. О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисників Діяментовича Д. Г. і Мокіна І. С. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 05 червня 2018 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисників Діяментовича Д. Г. і Мокіна І. С. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 28 травня 2018 року.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 28 травня 2018 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою захисників Діяментовича Д. Г. та Мокіна І. С. в інтересах ОСОБА_1 у порядку ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) на незаконне затримання останнього відповідно до ст. 208 КПК України.
Рішення суду обґрунтовано тим, що оскільки 17 травня 2018 року слідчим суддею Херсонського міського суду Херсонської області винесено ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1, то у відкритті провадження за скаргою захисників на незаконне затримання останнього необхідно відмовити. Зазначив, що при постановленні вказаної ухвали слідчим суддею були з`ясовані всі підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1, а також законність його затримання.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 05 червня 2018 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисників Діяментовича Д. Г. та Мокіна І. С., які діяли в інтересах ОСОБА_1, на зазначену ухвалу місцевого суду, оскільки відповідно до вимог ст. 309 КПК України це рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Не погодившись із цією ухвалою, захисники подали касаційну скаргу.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисники Діяментович Д. Г. та Мокін І. С. просять скасувати ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 28 травня 2018 року та Апеляційного суду Херсонської області від 05 червня 2018 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважають, що суди, ухваливши рішення про відмову у відкритті провадження за їхньою скаргою в порядку ст. 206 КПК України на незаконне затримання ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 208 КПК України, позбавили його права на доступ до правосуддя та порушили загальні принципи кримінального судочинства, а також гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (статті 5, 6 та 13) права.
У касаційній скарзі поставлено питання про законність ухвал судів першої та апеляційної інстанцій від 28 травня 2018 року та 05 червня 2018 року відповідно. При цьому, захисники просили визнати затримання ОСОБА_1 відповідно до ст. 208 КПК України незаконним.
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
20 березня 2019 року у судовому засіданні захисники Діяментович Д. Г. та Мокін І. С. заявили клопотання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2019 року клопотання захисників Діяментовича Д. Г., Мокіна І. С. про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволено частково. Передано кримінальне провадження за касаційною скаргою захисників Діяментовича Д. Г. та Мокіна І. С. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 28 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 05 червня 2018 року за скаргою, поданою у порядку ст. 206 КПК, на затримання ОСОБА_1 відповідно до ст. 208 КПК на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в порядку ч. 2 ст. 434-1 КПК України.
Ухвалу мотивовано тим, що вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено положеннями ст. 309 КПК України. Ухвала про відмову у відкритті провадження за скаргою на незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України у зазначеному переліку відсутня, тобто її оскарження в апеляційному порядку під час досудового розслідування кримінальним процесуальним законом не передбачено. При цьому ч. 3 ст. 309 КПК України прямо передбачено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
За вимогами ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
Проте існують різні правові позиції стосовно застосування норм кримінального процесуального закону при перегляді в касаційному порядку ухвал про відмову у відкритті провадження за скаргою поданою в порядку ст. 206 КПК України на незаконне затримання особи.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в ухвалах від 26 липня 2018 року (провадження № 51-3036км18), від 17 жовтня 2018 року (провадження № 51-9248ск18) та постанові від 22 листопада 2018 року (провадження № 51-3089км18) дійшов різних висновків щодо застосування однієї і тієї ж норми права у подібних правовідносинах.
Зокрема, ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2018 року (провадження № 51-3036км18) касаційну скаргу захисника на ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті провадження залишено без задоволення, а зазначене судове рішення - без зміни. Обґрунтовуючи своє рішення, суд зазначив, що положеннями ч. 4 ст. 399 КПК України визначено підстави для відмови у відкритті провадження, зокрема, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржено виключно з підстав, на яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу. При цьому вказав, що перелік рішень, які можуть бути оскаржені, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а ч. 3 ст. 309 КПК України прямо передбачено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Крім того, ухвалою від 17 жовтня 2018 року (провадження № 51-9248ск18)Верховний Суд, встановивши, що апеляційний суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України правильно відмовив у відкритті провадження за скаргою, поданою у порядку ст. 206 КПК України, на незаконне затримання, яка за правилами цього Кодексу не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою. Суд зазначив, що згідно з положеннями ст. 424 КПК України рішення слідчого судді не можуть бути предметом перевірки судом касаційної інстанції, а тому він не наділений правом реалізувати свої повноваження, передбачені ст. 436 цього Кодексу, щодо таких судових рішень.
Натомість, постановою від 22 листопада 2018 року (провадження № 51-3089км18) Верховний Суд скасував ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Своє рішення Суд мотивував тим, що оскільки слідчий суддя прийняв рішення, порядок розгляду та оскарження якого на стадії апеляційного розгляду не врегульовано КПК, то суду апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження (призначення до розгляду) за апеляційною скаргою на це рішення слід було керуватися приписами ч. 6 ст. 9 КПК України щодо застосування загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 КПК України. Однією з таких засад є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (п. 17 ч. 1 ст. 7 КПК України), а зміст цієї засади розкрито у ст. 24 КПК України, згідно з ч. 1 якої кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК. З огляду на зазначене Суд вважав, що рішення судді апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу слідчого не узгоджується з вимогами кримінального процесуального закону.
З огляду на те, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 листопада 2018 року (провадження № 51-3089км18), з метою забезпечення єдності судової практики провадження за касаційною скаргою захисників Діяментовича Д. Г. та Мокіна І. С. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 28 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 05 червня 2018 року за скаргою, поданою у порядку ст. 206 КПК України, на затримання ОСОБА_1 відповідно до ст. 208 КПК України було передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисники й обвинувачений підтримали касаційну скаргу й просили її задовольнити, надавши відповідні пояснення. Прокурор заперечив проти касаційної скарги захисників.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 438 КПК України предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, окрім іншого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 424 КПК України ухвали слідчого судді оскарженню в касаційному порядку не підлягають, тому Верховний Суд у межах цього провадження не переглядає в касаційному порядку ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 28 травня 2018 року, якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою захисників Діяментовича Д. Г. та Мокіна І. С. в інтересах ОСОБА_1 у порядку ст. 206 КПК України на незаконне затримання останнього відповідно до ст. 208 КПК України.