Постанова
іменем України
14 травня 2019 року
м. Київ
справа № 759/13051/15-к
провадження № 51-4487км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Босенка Ю.Г. на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 січня 2018 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Зелений Бір Мурманської області Російської Федерації, жительки м . Києва,
виправданої у зв`язку з недоведеністю вчинення злочинів, передбачених частинами 3 та 4 статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини справи
1. Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалась у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою у великому розмірі та в такому ж діянні, вчиненому повторно в особливо великому розмірі, тобто у злочинах, передбачених частиною 3 та частиною 4 статті 190 КК, скоєних за таких обставин:
У середині жовтня 2012 року в кафе на вул. Хрещатик, 15 у м. Києві ОСОБА_1, зловживаючи довірою ОСОБА_2, позичила в нього 40 000 доларів США, що за курсом Національного банку України становило 316 000 грн, однак отриманими грошима розпорядилась на власний розсуд, а боргу не повернула.
На початку березня 2013 року вона, ввівши в оману ОСОБА_3, запропонувала тому придбати квартиру АДРЕСА_2 . 21 березня 2013 року в денний час доби біля будівлі на просп. Перемоги, 134 у м. Києві ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 . 250 000 доларів США, що за курсом Національного банку України становило 1 998 250 грн, після чого видала покупцю генеральну довіреність, якою уповноважила останнього розпоряджатися належною їй квартирою. 11 квітня 2013 року ОСОБА_1 припинила дію цієї довіреності, однак гроші ОСОБА_3 не повернула, а розпорядилася ними на власний розсуд.
2. Святошинський районний суд м. Києва вироком від 05 серпня 2016 року визнав ОСОБА_1 невинуватою у пред`явленому обвинуваченні та виправдав у зв`язку з недоведеністю вчинення нею злочинів.
3. Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 11 січня 2018 року залишив вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. Прокурор у касаційній скарзі, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені вирок і ухвалу та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
5. Суть його доводів зводиться до того, що суд першої інстанції всупереч приписам статті 374 КПК не дав у вироку належної оцінки наявним у провадженні доказам, при цьому деякі з них безпідставно визнав неналежними, а ряд інших, зокрема показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, залишив поза увагою, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй злочинів.
6. Прокурор вважає, що апеляційний суд, залишивши без задоволення апеляційні скарги сторони обвинувачення та потерпілих, не перевірив належним чином наведених у них доводів і не вмотивував своєї позиції, а тому ухвала не відповідає положенням статті 419 КПК.
7. Представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Босенко Ю.Г. просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотні порушення кримінального процесуального закону. Він вважає, що наявні у справі докази суди дослідили поверхово, без належного аналізу та оцінки. Зокрема, на думку скаржника, суди залишили поза увагою, що задовільне матеріальне становище ОСОБА_1 і ОСОБА_2, а також довірливі стосунки між ними свідчать про правдивість показань потерпілого і свідка ОСОБА_4 щодо передачі грошових коштів та вказують на наявність ознак шахрайства в діях виправданої. Стверджує, що судами не встановлено обставин, які доводять факт обмови ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2