Постанова
Іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 726/776/17
провадження № 51-8212 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Чупринської Є.М.,
захисників Миролюбової О.В., Михайлюка О.В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Михайлюка О.В. та Хмарука І.М. на вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 15 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 10 липня 2018 року у кримінальному провадженні № 120162600000000376 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Стара Жадова, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 15 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 3 роки та з конфіскацією майна (крім житла).
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 10 липня 2018 року апеляційні скарги обвинуваченого та захисника залишені без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, будучи завідувачем сектору розслідування, аналізу і обліку аварій та виробничого травматизму Управління Держпраці у Чернівецькій області, державним службовцем та службовою особою, що займає відповідальне становище, головою комісії під час спеціального розслідування раптового погіршення стану здоров`я під час виконання службових обов`язків директора ДП "Берегометське лісомисливське господарство" ОСОБА_2, що призвело до смерті останнього, умисно, з корисливих мотивів, користуючись важкою життєвою ситуацією представників померлого, висловив сину померлого ОСОБА_3 вимогу про необхідність надання йому неправомірної вигоди в сумі 1500 доларів США за здійснення дій щодо забезпечення прийняття комісією рішення про визнання факту смерті ОСОБА_2 таким, що пов`язаний із виробництвом.
09 серпня 2016 року ОСОБА_1 на території Управління Держпраці умисно, з метою незаконного збагачення, використовуючи своє відповідальне становище всупереч інтересам служби, одержав від ОСОБА_3 частину неправомірної вигоди в сумі 600 доларів США за наступне виконання своїх службових обов`язків, пов`язаних із підписанням та видачею позитивного висновку комісії про визнання випадку смерті ОСОБА_2 таким, що пов`язаний із виробництвом.
08 вересня 2016 року ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 про негативний для нього висновок комісії та повернув останньому гроші в сумі 600 доларів США, проте від своїх злочинних намірів не відмовився, переконав ОСОБА_3 оскаржити рішення комісії в судовому порядку. При цьому ОСОБА_1 гарантував, що в судовому засіданні він як голова комісії та інші її учасники визнають рішення комісії передчасним, що стане підставою для скасування рішення судом і в подальшому забезпечить прийняття необхідного рішення, за що висунув вимогу передати йому раніше обумовлену неправомірну вигоду в сумі 1500 доларів США.
На виконання домовленості ОСОБА_1 у судовому засіданні Вижницького районного суду Чернівецької області настояв на тому, що висновок комісії є передчасним, у зв`язку з чим 23 серпня 2016 року суд його скасував.
Надалі 30 січня 2017 року ОСОБА_1 шляхом попереднього вимагання одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду в сумі 1500 доларів США, що станом на момент вчинення злочину складало 40 788,36 грн.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненням захисник Михайлюк О.В. просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що сторона обвинувачення усупереч ст. 290 КПК України не надала можливості ознайомитися з ухвалою слідчого судді та постановою прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, внаслідок чого суд мав визнати докази, отримані в результаті проведення цих дій, недопустимими; особистий обшук затриманого був проведений з порушенням його права на захист. Стверджує, що в судовому засіданні не було доведено відсутність провокації злочину з боку правоохоронних органів, а кваліфікація дій ОСОБА_1 є невірною, оскільки в них відсутня кваліфікуюча ознака "вимагання неправомірної вигоди". Також вказує на те, що в суді першої інстанції було порушено таємницю наради суддів, оскільки суддя-доповідач під час перебування в нарадчій кімнаті виносив рішення по інших справах. Суд апеляційної інстанції усупереч вимогам ст. 419 КПК України не дав вмотивованої відповіді на усі доводи апеляційних скарг.
Захисник Хмарук І.М. висловлює аналогічні доводи щодо недопустимості доказів та порушення права на захист, вказує на те, що суд не навів у вироку мотивів, з яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, не спростував позицію сторони захисту щодо неправильної кваліфікації дій обвинуваченого та наявності в його діях шахрайства, а також твердження про підбурювання до злочину з боку правоохоронних органів і незаконність проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Зазначає, що суд апеляційної інстанції усупереч ст. 419 КПК України не перевірив належним чином усіх доводів апеляційних скарг, без дослідження показань свідка ОСОБА_3 послався на них в ухвалі, хоча суд першої інстанції ці показання в основу вироку не поклав, а також в ухвалі відсутні усі інкриміновані ОСОБА_1 обставини вчинення злочину, а саме події 31 січня 2017 року.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисники у суді касаційної інстанції повністю підтримали скарги, просили скасувати судові рішення, призначити новий розгляд у суді першої інстанції та звільнити їх підзахисного з-під варти.
Засуджений підтримав доводи захисників та просив задовольнити скарги і звільнити його з-під варти.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційних скарг та просив залишити судові рішення без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. За таких обставин твердження захисників про неповноту судового розгляду не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Під істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону розуміється таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст. 322 КПК України судовий розгляд відбувається безперервно. Безперервність судового процесу є одним із принципів судочинства, що за своїм змістом означає, що розгляд судом кримінального провадження і прийняття у ньому рішення відбуваються безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку. Цей принцип означає, що суд не може розглядати інші справи до тих пір, поки не ухвалить рішення у конкретному кримінальному провадженні. Наведене у зазначеній нормі закону положення має сприяти цілісному сприйняттю судом усіх обставин кримінального провадження, належної оцінки ним доказів та ухвалення законного рішення.