Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа №214/8565/15-ц
провадження №61-44902св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнясправу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення коштів за договорами банківського вкладу, за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 січня 2018 року у складі судді Попова В. В. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П.,
Барильської А. П., Бондар Я. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" у подальшому назву змінено на акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", АТ КБ "ПриватБанк", банк), у якому, з урахуванням уточнень, просила: стягнути з відповідача на її користь банківський вклад у розмірі 5 547,04 грн з урахуванням 18 % річних за договором від 05 листопада 2012 року, банківський вклад у розмірі
16 499,37 грн з урахуванням 18 % річних за договором від 05 листопада
2012 року, пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення за договорами у загальному розмірі 284 866,97 грн, пеню у розмірі 3 % річних за договорами у загальному розмірі 669,41 грн, інфляційні збитки за договорами у загальному розмірі 3 865,35 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 2 200 грн та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 551,20 грн.
2. Позовна заява мотивована тим, що за умовами договорів банківських вкладів (Вклад "Стандарт, на 12 міс."), укладених 05 листопада 2012 року між нею та банком, згідно платіжних доручень від 04 листопада 2012 року відповідач прийняв від позивача на відповідні рахунки грошові кошти у розмірі 2 611,47 грн зі сплатою відсотків за користування ними у розмірі 18 % річних строком до 05 листопада 2013 року, та 7 947,98 грн зі сплатою відсотків за користування ними також у розмірі 18 % річних строком до 05 листопада
2013 року. Позивач неодноразово подовжувала строк вкладу, зокрема,
до 05 листопада 2015 року.
3. У пункті 12 договорів передбачено, що у разі наявності у клієнта простроченої заборгованості по кредитам або кредитним лімітам, отриманих клієнтом у банку, або по кредитам, за якими клієнт є поручителем, а також по відсоткам за користування кредитом, банку надано право, після завершення строку вкладу, списати грошові кошти з депозитного вкладу та перерахувати їх на поточний або картковий рахунки клієнта. При цьому, банк направляє клієнту письмове повідомлення із зазначенням дати розірвання договору.
4. 06 листопада 2015 року, на наступний день після спливу строку вкладів, за інформацією, опублікованою на сайті відповідача, позивач дізналась, що належні їй депозитні вклади з нарахованими відсотками, а саме сума банківської операції у розмірі 3 285,40 грн та сума банківської операції у розмірі 12 991,63 грн за договором були списані відповідачем в погашення заборгованості перед ним. Проте, будь-яких попереджень про розірвання договорів вкладів позивач не отримувала та заборгованості перед відповідачем не мала, у зв`язку з чим звернулась до суду про повернення належних їй коштів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 січня 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 : грошові кошти у розмірі 5 547,04 грн з урахуванням 18% річних за договором №SAMDN25000730266919 від 05 листопада 2012 року; грошові кошти у розмірі 16 499,37 грн з урахуванням 18% річних за договором SAMDN25000730266930 від 05 листопада 2012 року; пеню у розмірі 3% вартості послуги за кожний день прострочення за договорами у загальному розмірі 284 866,97 грн; пеню у розмірі 3% річних за договорами у загальному розмірі 669,41 грн; інфляційні збитки за договорами у загальному розмірі 3865,35 грн; витрати на правову допомогу у розмірі 2200 грн та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 551,20 грн.
6. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що банк не виконав зобов`язання з повернення банківських вкладів у строки та в порядку, визначених договорами, що, крім стягнення сум внесених коштів, є підставою для стягнення з банку процентів за прострочення повернення депозитів у розмірі 18% річних за весь час прострочення виконання зобов`язань з повернення банківських вкладів, пені у розмірі трьох відсотків вартості послуги у відповідності до Закону України "Про захист прав споживачів", інфляційних втрат і трьох відсотків річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до статті 625 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанцій
7. Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено.
Зменшено розмір грошових коштів, стягнутих з банку на користь позивача за договорами з урахуванням 18% річних, з 5547,04 грн до 4367,75 грн, та з 16 499,37 грн до 12 991,63 грн. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договорами за період з 05 листопада 2015 року по 05 травня 2017 року у загальному розмірі 669,41 грн скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 проценти за прострочення виконання зобов`язань за договорами за період з 05 листопада 2015 року по 05 травня 2017 року у загальному розмірі 1,58 грн. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 18% річних за договорами за період з 05 листопада 2015 року по 05 травня
2017 року скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував у спірних правовідносинах положення частини першої статті 1058 та статті 1061 ЦК України та дійшов помилкового висновку про те, що після закінчення терміну дії договору й у разі неналежного виконання його умов з банку на користь вкладника підлягають стягненню проценти за користування грошовим вкладом за процентною ставкою, передбаченою цим договором, не врахувавши, що договором не визначено розміру ставки процентів за користування вкладом у разі закінчення терміну його дії.
9. Апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь позивача 18 % річних за договорами за період після припинення договору банківського вкладу, тобто з 05 листопада 2015 року, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, у зв`язку з чим розмір грошових коштів, стягнутих з банку на користь позивача за договорами з урахуванням 18% річних, підлягає зменшенню.
10. Згідно висновків апеляційного суду позивач не має права на стягнення трьох процентів річних від простроченої суми за період з 05 листопада 2015 року по 05 травня 2017 року, оскільки такі проценти нараховуються у розмірі
0,01 відсоток річних, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договорами за період з 05 листопада 2015 року по 05 травня 2017 року у загальному розмірі 669,41 грн підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог і стягнення з банку на користь позивача процентів за прострочення виконання зобов`язань за договорами за вказаний період у загальному розмірі 1,58 грн.
11. Посилаючись на те, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції у цій частині.
12. Апеляційний суд також погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за порушення строків виконання грошового зобов`язання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк"просить скасувати ухвалені у справі рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано положення пункту 12 договорів банківського вкладу, за умовами якого банк має право на свій розсуд після завершення строку вкладу направити вклад та нараховані відсотки на погашення заборгованості клієнта перед банком. Оскільки, в провадженні суду перебувала цивільна справа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" шкоди, завданої в результаті нестачі, банк скерував кошти на покриття цієї шкоди.
15. Суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився апеляційний суд, безпідставно застосував до спірних правовідносин положення Закону України "Про захист прав споживачів" та стягнув з банку пеню на підставі частини п`ятої статті 10 цього Закону. Крім того, судами неправильно визначено розмір пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення та не враховано формулу, визначену в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №759/13827/15 (провадження №61-5543св18).
16. За доводами касаційної скарги сума пені у розмірі 3% вартості послуги за двома договорами становить 57,02 грн, а не 284 866,97 грн, як вирішено судом. При цьому, заявник вважає, що наявні передбачені частиною третьою статті 551 ЦК України підстави для зменшення розміру пені, оскільки нарахований її розмір значно перевищує розмір вкладів.
17. Відзив на касаційну скаргу іншими сторонами у справі не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
18. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
19. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
20. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
21. Згідно доводів касаційної скарги судові рішення оскаржуються відповідачем лише в частині задоволення позовних вимог, зокрема, в частині стягнення з банку сум вкладів з урахуванням процентів та пені, нарахованої на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", у зв`язку з чим, Верховний Суд переглядає судові рішення в касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині.
22. В іншій частині судові рішення сторонами не оскаржуються, у зв`язку з чим не перевіряються Верховним Судом у неоскарженій частині в касаційному порядку.
23. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. 05 листопада 2012 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено два договори банківського вкладу (Вклад "Стандарт, на 12 міс."), відповідно до яких банк прийняв від позивача на відповідний рахунок грошові кошти у розмірі 2 611,47 грн та у розмірі 7 947,98 грн зі сплатою відсотків за користування ними у розмірі 18% річних строком до 05 листопада 2013 року.
25. На підставі положень пункту 6 договорів, який передбачав продовження строку вкладу, позивач неодноразово продовжувала строк вкладів, в останнє до 05 листопада 2015 року.
26. 06 листопада 2015 року (наступний день після спливу строків вкладів), належні позивачу депозитні вклади з нарахованими відсотками, а саме сума банківської операції у розмірі 3 285,40 грн та сума банківської операції у розмірі 12 991,63 грн списані відповідачем в погашення заборгованості перед ним (відшкодування шкоди, завданої внаслідок нестачі коштів).
27. Списання вказаних коштів банк аргументував положеннями пункту 12 укладених договорів, якими передбачено, що у разі наявності у клієнта простроченої заборгованості по кредитам або кредитним лімітам, отриманих клієнтом у банку, або по кредитам, за якими клієнт є поручителем, а також по відсоткам за користування кредитом, банк має право на свій розсуд: після завершення строку вкладу, вклад та нараховані відсотки перерахувати на поточний або картковий рахунки клієнта або розірвати договір. При цьому, банк направляє клієнту письмове повідомлення із зазначенням дати розірвання договору. Вклад та нараховані відсотки перераховуються на поточний або картковий рахунок клієнта. Списання коштів оформлюється меморіальним ордером.
28. Факт наявності заборгованості позивача перед банком, відповідач обґрунтував наявністю на розгляді в суді цивільної справи за позовом
ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок нестачі коштів.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
29. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.