Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
місто Київ
справа № 442/5783/15-ц
провадження № 61-25346св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2015 року у складі судді Коваля Р. Г. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2016 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк"
(далі - ПАТ "УкрСиббанк", банк) звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просило стягнути суму боргу за договором про надання іпотечного кредиту від 21 вересня 2006 року № 11043890000 у розмірі 91 645, 55 швейцарських франків та 427 470, 51 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості та судовий збір.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 21 вересня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк"
(далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та відповідачем укладено договір про надання іпотечного кредиту № 11043890000. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 73 900, 00 швейцарських франків, а відповідач зобов`язалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 21 вересня 2021 року та сплачувати протягом 30 календарних днів проценти за користування кредитом у розмірі 7, 99 % річних. Станом на 14 серпня 2015 року згідно з розрахунком заборгованість відповідача складає 91 645, 55 швейцарських франків, що складається із заборгованості за кредитом та процентам, та 427 470, 51 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач надала суду заяву, в якій просила відмовити у задоволенні позову внаслідок спливу позовної давності.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2015 року у задоволенні позову ПАТ "УкрСиббанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що 06 серпня 2010 року банк на адресу відповідача надіслав повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту, відтак встановлено новий строк виконання зобов`язання за кредитним договором. Оскільки відповідачем вимога не виконана, тому термін повернення кредиту потрібно вважати таким, що настав на 32-й календарний день з дати одержання відповідачем цього повідомлення. Ці обставини стали підставою для звернення ПАТ "УкрСиббанк" до суду із позовом до ОСОБА_2 , який ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 13 березня 2012 року у цивільній справі № 2-112/2011 залишено без розгляду. Враховуючи те, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності, позивач пропустив строк для звернення до суду, а враховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк".
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" відхилено. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2015 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив, що пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання зобов`язання та зумовлює початок перебігу позовної давності, дотримання якого є передумовою для вимоги банку про повернення кредиту. З огляду на наведені обставини та з урахуванням відповідних норм закону, суд першої інстанції правильно застосував норми статей 264, 267 ЦК України та обґрунтовано відмовив банку у задоволенні позову до ОСОБА_2 у зв`язку із спливом позовної давності.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "УкрСиббанк" просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що суди дійшли необґрунтованого висновку про сплив позовної давності, оскільки кредитним договором встановлені окремі щомісячні зобов`язання із кінцевим терміном виконання до 21 вересня 2021 року, а тому банк звернувся до суду у межах позовної давності. Також зазначив, що у будь-якому випадку банк має право на отримання процентів за кредитом до дня повернення суми кредиту.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21 вересня 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_2 укладено договір про надання іпотечного кредиту № 11043890000 на суму 73 900, 00 швейцарських франків, строком до 21 вересня 2021 року зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 7, 99 % річних згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків.
Кредит надавався позичальнику для її особистих потреб для придбання нерухомості, яка одночасно передана в іпотеку для забезпечення виконання зобов`язань за договором.
Відповідно до пункту 1.5 договору кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.
Норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).