ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 604/471/17
провадження № 61-30152св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Стрільчука В. А.
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Золочівської районної державної адміністрації, ОСОБА_4,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21 вересня 2017 року, ухвалене у складі судді Сташківа Н. Б., та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 13 листопада 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Шевчук Г. М., Загорського О. О., Щавурської Н. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року неповнолітні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися з позовом, уточненим у липні 2017 року, до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Золочівської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів.
В обґрунтування позову зазначили, що їх батько ОСОБА_3 після розлучення з матір`ю ОСОБА_4 у 2015 році припинив належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, не підтримує спілкування з ними, не піклується про їх здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Оскільки ОСОБА_3 свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не приймає жодної участі у вихованні та житті своїх дітей, матеріально їх не утримує, позивачі просили позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно них; стягнути з відповідача на користь неповнолітньої ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1 500 гривень щомісячно на період навчання у Приватному вищому навчальному закладі "Медичний коледж", але не довше 15 червня 2022 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21 вересня 2017 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1 500 гривень щомісячно з дня пред`явлення позову до досягнення нею 23-х років або до закінчення навчання. У задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту свідомого умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, оскільки він позбавлений можливості спілкуватися з дітьми через існування між ними конфлікту у зв`язку з його розлученням з їх матір`ю ОСОБА_4
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 13 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21 вересня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд першої інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності існування визначених законом підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21 вересня 2017 року в частині відмови у задоволенні вимог про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав і ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 13 листопада 2017 року щодо залишення без змін рішення суду першої інстанцій у цій частині скасувати і ухвалити нове рішення про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_2 У іншій частині судові рішення не оскаржені.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у оскаржуваній частині ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушеннями норм процесуального права, які унеможливили з`ясування обставин, що мають значення для справи.
Заявник зазначає, що його батько свідомо не виявляє бажання спілкуватися з ним і сестрою ОСОБА_1, не телефонує їм, не відвідує їх у навчальних закладах, не вітає зі святами, хоча жодних перешкод у спілкуванні йому не чиниться.
Вказав, що відповідач не у повному обсязі сплачував присуджені судовим рішенням аліменти і мав заборгованість, яку погасив у повному обсязі лише після накладення державним виконавцем арешту на належний йому автомобіль.
На думку заявника, апеляційний суд порушив принцип змагальності, оскільки безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотання про виклик свідків, які могли підтвердити, що ОСОБА_3 не спілкується зі своїми дітьми, а їх повним утриманням та вихованням займається матір ОСОБА_4 і її батьки.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 8 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є батьками позивачів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Золочівського районного суду Тернопільської області від 23 червня 2015 року шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 розірваний.
Рішенням Золочівського районного суду Тернопільської області від 24 березня 2015 року стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 і ОСОБА_2, аліменти у розмірі по 1 500 гривень на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
Згідно з довідкою від 20 квітня 2017 року, виданою Плугівським навчально-виховним комплексом І-ІІІ ступенів, за період з 1 вересня 2014 року по 20 квітня 2017 року ОСОБА_3 не приходив на уроки, святкові заходи, не цікавився поведінкою та навчанням учня ОСОБА_2
Відповідно до довідки від 19 квітня 2017 року, виданої приватним вищим навчальним закладом "Медичний коледж", ОСОБА_1 є студенткою третього курсу спеціальності 223 "Медсестринство" на основі базової загальної середньої освіти, денної контрактної форми навчання. Договір про оплату за навчання ОСОБА_1 від 15 серпня 2014 року укладено з дідусем студентки ОСОБА_5, який оплачує навчання. Звернень у медичний коледж щодо навчання, поведінки чи інших успіхів ОСОБА_1 від батька ОСОБА_3 жодного разу не надходило.
У період стаціонарного лікування дітей у Золочівській центральній районній лікарні догляд за ними і консультування в лікуючого лікаря здійснювала бабуся ОСОБА_6
Згідно з довідкою Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області від 18 серпня 2017 року у ОСОБА_3 відсутня заборгованість зі сплати аліментів.
ОСОБА_3 періодично виїжджає працювати за межі України у республіку Італія.
Відповідно до виданої Скориківською сільською радою Підволочиського району Тернопільської області характеристики ОСОБА_3, останній за час проживання на території Скориківської сільської ради зарекомендував себе з позитивної сторони. Користується авторитетом та повагою серед друзів, сусідів і односельчан. Приймає активну участь у громадському та культурному житті села. До виконавчого комітету скарг на нього не надходило.
31 серпня 2017 року комісією районної Золочівської районної державної адміністрації з питань захисту прав дитини проведено засідання, на якому заслухано ОСОБА_2 та обох батьків - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Оцінивши зібрані документи і вислухавши пояснення дитини та батьків, комісія дійшла висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_2