Постанова
Іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 127/276/16-ц
провадження № 61-43605св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області, у складі судді Саєнко О. Б., від 28 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області, у складі колегії суддів: Марчук В. С., Денишенко Т. О., Берегового О. Ю., від 09 серпня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та розподіл майна, що є об`єктом спільної сумісної власності.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона з 07 січня 2007 року проживала разом з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу та за роки проживання вони разом набули майно, яке є їх спільною сумісною власністю. З 10 вересня 2015 року сторони проживають окремо і стало питання щодо розподілу належного їм на праві спільної сумісної власності майна, а саме, земельної ділянки площею 0,1475 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, придбаної у червні 2008 року ОСОБА_2, та автомобіля марки HYUNDAI TUCSON 2.0 чорного кольору, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, придбаного у грудні 2008 року ОСОБА_2 Позивач стверджувала, що спірне майно придбане відповідачем у період спільного проживання з нею, а тому належить їм в рівних частках. Встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно для визнання права спільної сумісної власності на майно, набуте за час спільного проживання та для його розподілу.
Із урахуванням викладено, заяви про збільшення позовних вимог, позивач просила встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2, як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу з 07 січня 2007 року по 10 вересня 2015 року . Визнати за нею та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку за кожним земельної ділянки площею 0,1475 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за нею та ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальної частки автомобіля марки HYUNDAI TUCSON 2.0 чорного кольору, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, за кожним із них.
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та розподіл майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивував тим, що з червня 2009 року сторони почали проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ОСОБА_1 не працювала, влаштувалась на роботу лише у 2010 році, тому будь-яких доходів у неї не було. Також у ОСОБА_1 на той час знаходилась на утриманні неповнолітня дочка. За час спільного проживання на підставі договору купівлі-продажу 19 квітня 2013 року ними було набуте майно - земельна ділянка розміром 0,1 га, розташована на землях Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, яка зареєстрована за ОСОБА_1, а тому вказана земельна ділянка належить кожному з них по 1/2 її частки та підлягає поділу.
Із урахуванням викладеного, позивач за зустрічним позовом просив, відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов. Встановити факт проживання однією сім`єю його з ОСОБА_1 як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу з 01 червня 2009 року по 01 вересня 2015 року . Визнати земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка знаходиться на землях Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за кожним з них право власності на 1/2 її частку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 28 березня 2018 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено за необґрунтованістю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами не підлягають до задоволення, оскільки сторони спору не надали письмових доказів на підтвердження придбання спірного майна внаслідок їх спільної праці, а також проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірні земельні ділянки та автомобіль. Покази свідків про фактичне проживання сторін у певний період, наявність в матеріалах справи фотокарток із сумісним відпочинком та святкування сумісно свят не є допустимими та достатніми доказами для суду, щоб встановити такий факт.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 09 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 28 березня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при вирішенні спору судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, встановлено обставини справи, яким надана належна оцінка та обґрунтовано відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог. Суд апеляційної інстанції підтвердив, що факт спільного проживання сторін у справі у період, вказаний у первісному позові, є недоведеним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 28 березня 2018 року і постанову Апеляційного суду Вінницької області від 09 серпня 2018 року в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог і ухвалити нове рішення про їх задоволення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що саме відповідач повинен був довести, що спірне майно було придбано не за спільні кошти, а за його особисті. Останнім не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу. Судом апеляційної інстанції визнано той факт, що сторони, позивач та відповідач, проживали однією сім`єю з 01 червня 2009 року, однак всупереч встановлених обставин, положень статей 334, 657 ЦК України, не враховано, що право власності на земельну ділянку, яка є предметом спору за первісним позовом, було зареєстровано 27 жовтня 2009 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно копії паспорту ОСОБА_1 остання з 14 лютого 2003 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно копії паспорта ОСОБА_2 встановлено, що він з 23 жовтня 1990 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 6-7).
Сторони спору не перебували у зареєстрованому шлюбі, що ними не заперечувалося.
Сторони проводили спільний відпочинок, що підтверджується фотокартками (а. с. 145-148).
На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 27 жовтня 2009 року ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,1475 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .