Постанова
Іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 766/6077/17
провадження № 61-48022св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана представником ОСОБА_6, на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Мазурик О. Ф., Кравець В. А., від 30 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він 25 листопада 2014 року надав у позику ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . 50 000, 00 євро та 55 000, 00 доларів США, проте останні повернули йому 35 000 доларів США, а решту суми не повернули, уникають спілкування з ним.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 50 000, 00 євро та 20 000, 00 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва, у складі судді Ладиченко С. В., від 04 липня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач ухилився від обов`язку повернути борговий документ позичальникам, а останні виконали повністю свої зобов`язання за договором позики від 25 листопада 2014 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року скасовано рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 липня 2018 року та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Стягнуто у солідарному порядку із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 168 890, 00 грн заборгованості за договором позики від 25 листопада 2014 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачі не надали будь-яких доказів на підтвердження повернення боргу за договором позики від 25 листопада 2014 року на іншу суму, ніж 35 000, 00 доларів США, про які зазначено у розписці. Оригінал договору позики знаходиться у позичальника, що за змістом статті 545 ЦК України свідчить про те, що борг у повному обсязі не погашено. Доводи відповідачів про те, що вони повернули борг у повному обсязі, проте позивач відмовився від повернення боргового документу є необґрунтованими, оскільки останні не надали
будь-яких пояснень з приводу того, якими сумами та коли вони повертали кошти, отримані у борг за договором позики від 25 листопада 2014 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року та залишити в силі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 липня 2018 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції повно і всебічно не з`ясовано обставини справи. Апеляційний суд не врахував, що договір позики від 25 листопада 2014 року не містить строку повернення позики, з вимогою про повернення позики позивач не звертався, а тому строк повернення позики не настав. Також не враховано, що відповідно до договору дарування від 17 грудня 2015 року в рахунок погашення боргових зобов`язань у розмірі 35 000, 00 доларів США за договором позики від 25 листопада 2014 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_8 (сину позивача) майновий комплекс, який розташований за адресою:
АДРЕСА_1 . Судом не встановлено дійсну вартість подарованого майна. Разом з цим, апеляційний суд не прийняв до розгляду поданий представником ОСОБА_6 відзив на апеляційну скаргу та не розглянув клопотання про відкладення справи у зв`язку із участю у іншій справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18 грудня 2018 року ухвалою Верховного Суду поновлено строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 30 жовтня
2018 рокута відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 листопада 2014 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики на суму 55 000, 00 доларів США та 50 000, 00 євро (т.1, а.с. 2). Факт отримання позики не заперечувався сторонами у справі.
17 грудня 2015 року ОСОБА_1 написана розписка, в якій зазначається, що він приймає в дар, в рахунок погашення боргу у розмірі 35 000, 00 доларів США за попередньою позикою, майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку 0, 89 соток та не має претензій за попереднім договором позики (т.1, а.с. 36).
Згідно договору дарування від 17 грудня 2015 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_8 (син позивача) майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 423 600, 00 грн (т.1, а.с. 35).
Відповідно до договору позики від 08 червня 2011 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 у позику 25 000, 00 доларів США до 01 вересня 2011 року (т.1, а.с. 189).
ОСОБА_1 стверджував, що запис у розписці від 17 грудня 2015 року про те, що він не має претензій по попередньому договору позики стосувався договору позики від 08 червня 2011 року.
Відповідачі стверджували про те, що борг по договору позики від 25 листопада 2014 року повністю повернуто, проте ОСОБА_1 відмовляється повернути оригінал договору позики.