ПОСТАНОВА
Іменем України
05 червня 2019 року
Київ
справа №2а/0470/457/12
адміністративне провадження №К/9901/14282/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №2а/0470/457/12
за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року, прийняту суддею Кононенко О. В.
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючий - Дадим Ю. М., суддів: Богданенко І. Ю., Уханенка С. А.
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У січні 2012 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі - Інспекція, податковий орган, відповідач у справі), в якому просив суд:
1.1. зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації за роботу у понаднормовий час, святкові та вихідні дні за період з січня 2009 року по грудень 2010 року у кількості 1 120, 5 годин, з яких 555,5 годин відпрацьовано у святкові та вихідні дні, а саме:
за січень 2009 року - 15 годин;
за лютий 2009 року - 55,5 годин, з яких 22 години відпрацьовано у вихідні дні;
за березень 2009 року - 46 годин, з яких 14 годин відпрацьовано у вихідні дні;
за квітень 2009 року - 51 година, з яких 21 година відпрацьована у вихідні дні;
за травень 2009 року - 57 годин, з яких 40 годин відпрацьовано вихідні дні;
за червень 2009 року - 62,5 годин, з яких 23 години відпрацьовано у вихідні дні;
за липень 2009 року - 54,5 годин, з яких 28,5 годин відпрацьовано у вихідні дні;
за серпень 2009 року - 55 годин, з яких 31,5 годин відпрацьовано у вихідні дні;
за вересень 2009 року - 65,5 годин, з яких 30, 5 годин відпрацьовано у вихідні дні; за жовтень 2009 року -33, 5 годин, з яких 13,5 годин відпрацьовано у вихідні дні; за листопад 2009 року - 2 години;
за грудень 2009 року - 78 годин, з яких 42 годин відпрацьовано у вихідні дні;
за січень 2010 року - 62,5 годин, з яких 56 годин відпрацьовано у вихідні дні;
за лютий 2010 року - 50 годин, з яких 26 годин відпрацьовано у вихідні дні;
за березень 2010 року - 51,5 годин, з яких 27 годин відпрацьовано у вихідні дні;
за квітень 2010 року - 53,5 годин, з яких 17 годин відпрацьовано у вихідні дні;
за травень 2010 року - 59,5 годин, з яких 29, 5 годин відпрацьовано у вихідні дні;
за червень 2010 року - 34,5 годин, з яких 16,5 годин відпрацьовано у вихідні дні;
за липень 2010 року - 76,5 годин, з яких 47,5 годин відпрацьовано у вихідні дні;
за серпень 2010 року - 74 години, з яких 29 годин відпрацьовано у вихідні дні;
за вересень 2010 року - 53,5 годин, з яких 25,5 годин відпрацьовано у вихідні дні; за жовтень 2010 року - 29,5 годин, з яких 15,5 годин відпрацьовано у вихідні дні.
2. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що він проходив службу у відділі податкової міліції Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області та був звільнений згідно з наказом від 22 грудня 2010 року № 699-о відповідно до пункту 65 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114 (за віком). Позивачу у період з березня 2008 року по грудень 2010 року у час проходження ним служби у відділі податкової міліції Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області не нараховувалася і не сплачувалась компенсація за роботу у понад встановлений законодавством робочий час, у вихідні та святкові дні.
2.1. Позивач вважає, що у зазначений період він неодноразово працював понад 40 годин на тиждень, що підтверджується Журналом обліку місцезнаходження співробітників відділу податкової міліції (Інвентарний № 26-11-18), який розпочато 09 січня 2009 року та ведення якого здійснювалося по грудень 2010 року включно.
3. Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Позивач проходив службу в органах податкової міліції та був звільнений згідно наказу в.о. голови Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 22 грудня 2010 року №699-о за пунктом 65 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (за віком).
5. У лютому 2011 року позивач звернувся із заявою до відповідача про перерахунок та виплату компенсації за роботу у понаднормовий час, святкові та вихідні дні за період з січня 2009 року по грудень 2010 року в кількості 1120,5 годин.
6. Листом від 03 березня 2011 року № 4783/6/26-01 відповідач на підставі пункту 21 другого розділу Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114 та відповідно до табелю обліку використання робочого часу за 2009-2010 роки відмовив у здійсненні такого перерахунку, встановивши, що позивач працював, не перевищуючи норм робочого часу.
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їх ухвалення
7. 16 січня 2012 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.
8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи, а також поясненнями позивача та представника відповідача не підтверджені обставини несення позивачем служби у понад встановлений законодавством робочий час, вихідні та святкові дні.
9. За висновком суду першої інстанції, несення служби у понаднормовий час, вихідні та святкові дні може бути доведено виключно на підставі заповненого табелю обліку використаного робочого часу відповідного місяця та наказів.
10. 16 жовтня 2012 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року скасовано, а позов залишено без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом.
11. Такого висновку суд апеляційної інстанції прийшов на підставі пропуску позивачем місячного строку, встановленого статтею 99 КАС України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та у відповідності до статті 100 КАС України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) залишив позов без розгляду.
12. Таку позицію підтримав Вищий адміністративний суд України, який ухвалою від 14 грудня 2016 року касаційну скаргу позивача залишив без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду - без змін.
13. Не погоджуючись з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2016 року, ОСОБА_1 подав заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року, далі - КАС України).
14. 10 квітня 2017 року ухвалою Верховного Суду України відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2016 року.
15. У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали заяви передано до Верховного Суду.
16. Постановою Верховного Суду від 16 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України задоволено частково, ухвалу суду касаційної інстанції скасовано, а справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
17. Верховний Суд у постанові від 16 травня 2019 року за наслідком розгляду заяви позивача про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2016 року у цій справі висловив правову позицію, відповідно до якої оскільки позивач звернувся до суду з позовом про нарахування виплати компенсації за роботу у понаднормовий час, святкові та вихідні дні - виплат, на які він має право відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, він не обмежений будь-яким строком звернення до суду з цим позовом.
ІV. Касаційне оскарження
18. 03 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В. прийнято до провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі №2а/0470/457/12.
19. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та процесуального права, а саме статті 4 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України № 3460-IV від 22 лютого 2006 року "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ", пункту 2 статті 71, частини третьої статті 99 КАС України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року).
20. Позивач обґрунтовує помилковість висновку суду першої інстанції щодо відсутності належних письмових доказів на підтвердження обставини несення позивачем служби у понад встановлений законодавством робочий час, вихідні та святкові дні тим, що накази про здійснення служби можуть видаватися як в усній, так і у письмовій формі.
21. На думку позивача, відповідачем здійснено неналежне виконання своїх обов`язків щодо оформлення та збереження документів, які є підставою для нарахування та виплати компенсації за службу в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні.
22. Безпідставність застосування судом апеляційної інстанції строку, встановленого статтею 99 КАС України, позивач доводить перебуванням у період з 2008 року по 2010 рік на оперативних посадах податкової міліції, які не відноситься до публічної служби.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
23. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
24. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
25. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
26. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Визначення публічної служби міститься у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України та означає діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.