ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/20365/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" (далі - ТОВ "Київлайн", Позивач): Тютєрєвої В.В. - адвокат (посвідчення від 07.02.2019);
Косинського В.М. - адвокат (посвідчення від 14.01.2015);
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (далі - ТОВ "Український лізинговий фонд", Відповідач) - Максимченка І.В. - адвокат (посвідчення від 27.06.2018 № 6782/10),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (далі - ТОВ "УЛФ-Фінанс", Третя особа) - не з`яв.,
розглянув касаційну скаргу ТОВ "Київлайн"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019
(головуючий - суддя Буравльов С.І., судді: Власов Ю.Л. і Пашкіна С.А.)
у справі № 910/20365/17
за позовом ТОВ "Київлайн"
до ТОВ "Український лізинговий фонд"
про зобов`язання виконати умови договору,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ "УЛФ-Фінанс".
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано про зобов`язання відповідача виконати умови договору від 07.10.2013 № 2026/10/13-В (далі - Договір) шляхом підписання акта звіряння розрахунків та акта про передачу права власності предмета лізингу та надання їх позивачеві.
У подальшому Позивач подавав до суду заяви про "уточнення позовних вимог", зміну предмета позову і просив суд зобов`язати відповідача виконати умови Договору шляхом передання предмета лізингу позивачеві у власність відповідно до своїх зобов`язань за цим Договором.
2. Позов обґрунтовано тим, що Позивач виконав свої зобов`язання зі сплати лізингових платежів за Договором, і в нього виникло право власності на предмет лізингу, проте відповідач ухиляється від передачі предмета лізингу у власність Позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2018 (суддя Морозов С.М.): позов задоволено; Відповідача зобов`язано виконати умови договору шляхом передання предмета лізингу - автомобіля марки BMW X3, номер кузова НОМЕР_1, 2013 року випуску (далі - Автомобіль) Позивачу у власність відповідно до своїх зобов`язань за Договором; з Відповідача стягнуто на користь Позивача 1 600 грн. судового збору.
4. Рішення мотивовано доведеністю позовних вимог та неспростуванням їх Відповідачем і Третьою особою.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019: задоволено апеляційну скаргу Відповідача; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано і прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено; з Позивача стягнуто на користь Відповідача 16 095,28 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Постанову мотивовано тим, що Позивач в обґрунтування своїх вимог не надав належних доказів повного виконання ним укладеного Договору з урахуванням курсової різниці, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі до Верховного Суду (з доповненням і поясненнями до неї) Позивач, зазначаючи про прийняття оскаржуваної постанови апеляційної інстанції за неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції від 09.10.2018.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. Судом апеляційної інстанції, на думку скаржника:
- неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема статті 524, 533 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), стаття 16 Закону України "Про фінансовий лізинг";
- порушено норми матеріального права, зокрема пункти 5, 6 частини першої статті 3 ЦК України;
- порушено норми процесуального права, зокрема частину чотирнадцяту статті 32, статті 219, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);
- не враховано обставину відсутності валютного корегування за Договором, встановлену в іншій справі № 906/270/16;
- зроблено висновки зі справи на основі припущень, не підкріплених доказами;
- необґрунтовано відхилено докази, надані Позивачем.
Доводи інших учасників справи
9. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про ухвалення оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з додержанням норм матеріального і процесуального права, за всебічного з`ясування усіх фактичних обставин справи і дослідження та надання оцінки наявним у справі доказам, та просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Від Третьої особи відзив на касаційну скаргу не надходив.
Розгляд клопотань зі справи
10. Безпосередньо перед судовим засіданням від Третьої особи надійшло електронною поштою клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги та зобов`язання скаржника направити на адресу Третьої особи касаційну скаргу у повному обсязі у зв`язку з тим, що Третя особа не отримала від скаржника всієї касаційної скарги та "доповнень до неї".
Дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки:
- зазначені в ньому обставини нічим не підтверджені. Водночас у матеріалах справи наявні докази надсилання копій касаційної скарги учасникам справи;
- копія ухвали Верховного Суду від 04.04.2019 про відкриття касаційного провадження у справі № 910/20365/17 направлена учасникам справи 09.04.2019, у тому числі Третій особі. Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу Верховного Суду, підтверджується, що 12.04.2019 копія ухвали Верховного Суду від 04.04.2019 про відкриття касаційного провадження у справі Третьою особою отримано. Третя особа не була позбавлена права і можливості ознайомитися з матеріалами судової справи у встановленому порядку, однак жодних клопотань про ознайомлення з матеріалами справи від Третьої особи не надходило;
ГПК України не передбачено повноважень суду зобов`язувати особу, яка подала касаційну скаргу, повторно направляти копію касаційної скарги іншим учасникам справи;
Третьою особою не подано доказів неможливості участі в судовому засіданні його представника;
матеріали справи містять достатній обсяг відомостей для розгляду касаційної скарги й без участі представника Третьої особи.
11. Безпосередньо у судовому засідання ТОВ "Київлайн" подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивоване тим, що "існує проблемне питання застосування статей 524, 533 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів однієї судової палати Касаційного господарського суду від 13.03.2018 у справі № 916/706/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів іншої судової палати Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 906/270/16, щодо визначення наявності/відсутності грошового еквівалента в іноземній валюті в Графіку платежів в договорі фінансового лізингу". Крім того, назване товариство просить звернутися до відповідних фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді.
Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Проте наведені ТОВ "Київлайн" у клопотанні доводи не дають підстав для висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Постанови у справах №№ 916/706/17, 906/270/16, на які посилається заявник, було ухвалено за іншої фактично-доказової бази, ніж та, що наявна у даній справі. Тому відсутні підстави вважати, що дана справа містить виключну правову проблему, і така передача справи необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Не вбачається й підстав для звернення по науковий висновок Науково-консультативної ради при Верховному Суді.