Постанова
Іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 755/15216/16-к
Провадження № 51-602 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Ємця О.П., Остапука В.І.,
при секретарі Матушевській Л.О.,
за участю прокурора Матюшевої О.В.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016100040012654за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Києві, проживає по АДРЕСА_1, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 6 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 6 місяців арешту.
Вирішено питання про речові докази у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 6 листопада 2018 року цей вирок залишено без зміни.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 8 вересня 2016 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин. перебуваючи в салоні маршрутного автобусу № 211, під`їжджаючи до зупинки громадського транспорту по вул. Сосюри, 2-А в м. Києві, умисно з корисливих мотивів, повторно таємно викрав з кишені неповнолітнього ОСОБА_2 мобільний телефон "Самсунг Гелексі SIII", модель "GT-І9300", вартістю 3500 гривень, із сім-картою мобільного оператора "Лайф", вартістю 40 гривень, на рахунку якої був залишок в сумі 70 гривень, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 3610 гривень.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що в ході апеляційного розгляду суду було відомо, що ОСОБА_1 вчинив злочин до постановлення вироку Деснянського районного суду м. Києва від 13 березня 2018 року, а тому останньомунеобхідно було призначити остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України. Вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанції не наведено мотивів призначення найбільш м`якого виду покарання ОСОБА_1 та не враховано в повній мірі, що засуджений не працює, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів у тому числі тяжких, відбував покарання у місцях позбавлення волі і вчинив злочин маючи непогашені судимості. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції не навів переконливих доводів щодо безпідставності доводів прокурора та обґрунтованості призначення найменш суворого виду покарання.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор не підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі.
Мотиви Суду:
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Що стосується доводів прокурора про м`якість призначеного покарання та неправильне застосування кримінального закону, а саме незастосування ч. 4 ст. 70 КК України, то суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості є безпідставними.
При призначені покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують покарання та не встановив, таких, що його обтяжують.
Зокрема, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості, дані про особу винного, його вік і стан здоров`я, задовільну характеристику з місця проживання.