Постанова
Іменем України
28 травня 2019 року
м. Київ
судова справа № 725/4921/17
провадження № 51-9620км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Білик Н. В., Ємця О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Дехтярук О. В.,
захисника Гулько Ж. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за №12017260020000814 від 15 червня 2017 року, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
м. Севастополя Автономної Республіки Крим, жителя
АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця і жителя
АДРЕСА_3 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 КК України,
за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та захисника Яремович О. І. на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 11 вересня 2018 року щодо
ОСОБА_1 .
Зазначені судові рішення щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у касаційному порядку не оскаржуються.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 червня
2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 15 і ч. 2
ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 30 діб.
На підставі статей 75, 104 цього Кодексу ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вирішено питання про стягнення судових витрат і про долю речових доказів.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, вчиненого за таких обставин.
14 червня 2017 року приблизно о 14:00 неповнолітні ОСОБА_2 і ОСОБА_3 біля готелю "Буковина" на вул. Головній, 141 у м. Чернівці зустрілись із неповнолітнім ОСОБА_1, де останній із корисливих мотивів запропонував їм вчинити крадіжку велосипедів із під`їзду №
АДРЕСА_4 , на що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дали свою згоду.
Того ж дня близько 14:30 ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 прибули до вищезазначеного під`їзду, де останній вказав ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на два велосипеди марки "ВМХ", сірого кольору та марки "ЕХТЕ", чорного кольору, які були прикріплені на трос.
У подальшому в будівельному магазині з метою перерізання кріплення до велосипедів вони придбали різці.
Близько 18:00 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на дев`ятому поверсі під`їзду № 4 будинку АДРЕСА_5, впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, при цьому ОСОБА_3 пошкодив трос заздалегідь приготовленими різцями, на який був прикріплений велосипед, таємно за попередньою змовою групою осіб намагались його викрасти, однак довести свій умисел до кінця не змогли, так як були затримані одним із мешканців будинку.
Апеляційний суд Чернівецької області ухвалою від 04 вересня 2018 року частково задовольнив апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5, змінив вирок районного суду від 25 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 Ухвалив визнати винним останнього у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 5 ст. 27 і ч. 2
ст. 185 КК України, та призначив йому покарання за вказаною нормою КК України у виді арешту на строк 15 діб.
На підставі статей 75, 104 цього Кодексу звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме не виїжджати за межі України без дозволу служби пробації та повідомляти про зміну місця проживання і періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості засудженого та законності застосування до нього положень статей 75, 76 КК України, просить змінити ухвалу апеляційного суду. Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 цього Кодексу, та призначити йому покарання у виді арешту на строк 15 діб.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу. В решті просить ухвалу апеляційного залишити без зміни.
На думку прокурора, апеляційний суд, усупереч фактичним обставинам кримінального провадження, встановленим місцевим судом, та положенням
ч. 4 ст. 29 КК України, залишивши без зміни кваліфікацію дій безпосередніх виконавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 КК України, помилково виключив із кваліфікації дій ОСОБА_1 кваліфікацію за ч. 2 ст. 15 КК України, а тому вважає, що апеляційний суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто не застосував закон, який підлягав застосуванню.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Яремович О. І., посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення та закрити кримінальне провадження за відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення та невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді і вичерпаністю можливості їх отримання.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник посилається на те, що:
- під час затримання неповнолітнього ОСОБА_1 та судового провадження в місцевому суді було порушено право останнього на захист;
- матеріали кримінального провадження не містять доказів на підтвердження наявності ні попередньої змови між засудженими на вчинення крадіжки, ані умислу ОСОБА_1 на її вчинення за наявності вказаної кваліфікуючої ознаки (за попередньою змовою групою осіб) з огляду на те, що останній участі у вчиненні крадіжки не брав;
- суди нижчих інстанцій дали неправильну оцінку фактичним обставинам справи та дійшли помилкового висновку щодо наявності в діянні ОСОБА_1 складу злочину: районний суд - щодо простої форми співучасті, апеляційний - щодо складної;
- апеляційний суд усупереч обвинуваченню, викладеному в обвинувальному акті, а також у вироку місцевого суду про визнання ОСОБА_1 винуватим
у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 КК України, безпідставно визнав його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 185 КК України.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
- прокурор, висловивши свої доводи, просила задовольнити повністю касаційну скаргу сторони обвинувачення та вважала, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню;
- захисник Гулько Ж. В., висловивши свої доводи на підтримання касаційної скарги захисника, просила її задовольнити, а касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.