Постанова
Іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 456/2438/17
провадження № 61-473св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_3, Виконавчий комітет Стрийської міської ради, Приватне підприємство "Ареал Плюс", Приватне підприємство "Архітектурна майстерня "Атріум", Державне підприємство "Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи", Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Арт", Обласне комунальне підприємство Львівської області ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Лазора Андрія Олеговича на постанову Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Виконавчого комітету Стрийської міської ради, Приватного підприємства "Ареал Плюс" (далі - ПП "Ареал Плюс"), Приватного підприємства "Архітектурна майстерня "Атріум" (далі - ПП "Архітектурна майстерня "Атріум"), Державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація-центральна служба української державної будівельної експертизи" (далі - ДП "Укрдержбудекспертиза"), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Держархбудінспекція), Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Арт" (далі - ТОВ "Буд-Арт"), Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (далі - ОКП ЛОР "БТІ та ЕО") та просила: усунути перешкоди в користуванні конструктивними елементами (несучими стінами) житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 за власний рахунок відновити несучі стіни (конструктивні елементи) житлового будинку за вказаною вище адресою у стан, який існував до перепланування квартири АДРЕСА_1 під торговельний заклад з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного; визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради від 20 лютого 2014 року № 42 в частині надання дозволу на переведення належної ОСОБА_2, ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 з житлового приміщення в нежитлове та надання поштово-адресного номера нежитловому приміщенню АДРЕСА_1 ; визнати незаконним і скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 на реставрацію з переплануванням квартири АДРЕСА_1 під торговельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку АДРЕСА_1 забудовниками ОСОБА_2, ОСОБА_3, екземпляр № С-1595, виданий ОСОБА_3 . відділом архітектури та містобудування виконавчого комітету Стрийської міської ради 20 липня 2014 року; скасувати проектну документацію на реставрацію з переплануванням квартири АДРЕСА_1 під торговельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку по АДРЕСА_1, розроблену ПП "Ареал Плюс"; скасувати результати експертизи проекту будівництва, видані філією ДП "Укрдержбудекспертиза" у Львівській області від 29 червня 2016 року № 14-1532-16; визнати незаконним і скасувати дозвіл Держархбудінспекції від 22 вересня 2016 року № ІУ114162661250 на виконання будівельних робіт, наданий ОСОБА_2, ОСОБА_3 підряднику ТОВ "Буд-Арт" на реставрацію з переплануванням квартири АДРЕСА_1 під торговельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного житловому будинку АДРЕСА_1 ; визнати незаконним і скасувати технічний паспорт нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, виготовлений ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" станом на 09 листопада 2016 року; визнати незаконним і скасувати сертифікат Держархбудінспекції від січня 2017 року серії ІУ № 164170200956 про прийняття в експлуатацію закінчених реставрацією з переплануванням квартири АДРЕСА_1 під торговельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку за вищевказаною адресою.
У позовній заяві ОСОБА_1 також просила вжити заходи забезпечення позову.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 серпня 2017 року заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення зазначеного позову шляхом заборони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відчужувати квартиру АДРЕСА_1 або/чи нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.
У лютому 2018 року представник ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення, яке мотивоване тим, що 04 липня 2017 року ОСОБА_2 отримала пропозицію на купівлю належного їй та ОСОБА_3 приміщення АДРЕСА_1 . Маючи намір продати свою нерухомість, цього ж дня вона отримала завдаток в розмірі 5 000 доларів США, що було еквівалентно 129 972,5 грн. Однак після підготовки всіх документів та напередодні запланованого походу до нотаріуса для оформлення договору купівлі-продажу ОСОБА_2 стало відомо, що 16 серпня 2017 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області в межах розгляду цієї справи постановлено ухвалу про застосування заходів забезпечення позову. ОСОБА_3 звернувся до Апеляційного суду Львівської області з апеляційною скаргою на ухвалу про забезпечення позову, однак ухвалою цього суду від 22 січня 2018 року в задоволенні скарги відмовлено. Зважаючи на наявність арешту, ОСОБА_2 не змогла продати належне їй на праві приватної власності майно, оскільки продаж не відбувся саме з її вини. Тому вона зобов`язана повернути завдаток та відшкодувати покупцю збитки. Станом на час подання заяви вона вже повернула завдаток та сплатила частину збитків у розмірі 15 000 грн. Відтак, ОСОБА_2 як власник нерухомості, не лише не змогла заробити очікуваних коштів, а й понесла прямі збитки у розмірі 129 972,5 грн через неправомірні дії ОСОБА_1 . Враховуючи наведене, представник ОСОБА_2 просив призначити ОСОБА_1 розмір зустрічного забезпечення в сумі 140 000 грн та зобов`язати позивача сплатити вказану суму на депозитний рахунок суду.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2018 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Лазора А. О. про застосування заходів зустрічного забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи зустрічного забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати квартиру АДРЕСА_5 .
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що ОСОБА_2 пред`явила зустрічний позов на суму 20 000 грн, нею аргументовано та надано докази на підтвердження того, що вона як власник нерухомості, яку планувала відчужити, не лише не змогла одержати очікуваних грошових коштів за її продаж, а й понесла прямі збитки у розмірі 129 972,5 грн, та змушена нести судові витрати у цій справі. ОСОБА_1 є особою пенсійного віку, тому не має можливості сплатити на депозитний рахунок суду кошти в розмірі 140 000 грн. Зазначений ОСОБА_2 спосіб зустрічного забезпечення позову є співмірним із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких вона може зазнати у зв`язку із забезпеченням позову.
Постановою Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - Лазора А. О. про застосування заходів зустрічного забезпечення позову відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 не надала суду доказів понесення реальних збитків, які могли бути спричинені забезпеченням позову. Крім того, ухвала Стрийського міського суду Львівської області від 16 вересня 2017 року, якою було вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відчужуватиквартиру АДРЕСА_1 постановлена на підставі статей 151-153 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час її постановлення (далі - ЦПК України 2004 року), та за наявності спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 Звертаючись 02 листопада 2017 року із зустрічним позовом про стягнення моральної шкоди, ОСОБА_2 не просила вжити заходів забезпечення позову. Постановляючи ухвалу від 19 лютого 2018 року про застосування заходів зустрічного забезпечення позову, місцевий суд безпідставно послався на частину першу статті 153 та статтю 154 ЦПК України чинного Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України),оскільки позивачі за первісним та за зустрічним позовами не надали суду заяв про забезпечення позову в порядку статті 152 ЦПК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У грудні 2018 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лазор А. О. подавдо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року та залишити без змін ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2018 року.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку апеляційного суду про те, що вирішуючи заяву про застосування заходів зустрічного забезпечення позову, місцевий суд безпідставно застосував норми ЦПК України. При цьому судом було порушено частину шосту статті 154 ЦПК України, оскільки незалежно від подання зустрічного позову та заяв про забезпечення позову місцевий суд мав достатні підстави для застосування зустрічного забезпечення, так як на час розгляду цього питання діяли заходи забезпечення позову. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 не надала доказів понесення нею реальних збитків, які могли бути спричинені забезпеченням позову, оскільки вона як власник нерухомого мана не має змоги його відчужити, тобто одержати грошові кошти від його продажу та понесла прямі збитки через неправомірні дії ОСОБА_1 Крім того, заходи забезпечення позову місцевим судом застосовані неправомірно, оскільки жодних прав на квартиру позивач не заявляла, тому обраний спосіб забезпечення позову є протиправним позбавленням ОСОБА_2 гарантованого Конституцією України права власності та грубим втручанням в її особисте життя.
У березні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Добушовський Орест Васильович подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, посилаючись на те, що це судове рішення є законним і обґрунтованим. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїми діями довели намір відчужити квартиру, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, а тому їх скасування утруднить виконання ймовірного рішення суду у цій справі. Дія ухвали від 19 лютого 2018 року про застосування заходів зустрічного забезпечення позову втратила свою силу, оскілки в ній зазначено, що строк її виконання становить один рік.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.