Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
місто Київ
справа № 667/9332/13-ц
провадження № 61-7938св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 березня 2015 року у складі судді Майдан С. І. та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 21 березня 2016 року у складу колегії суддів: Семиженка Г. В., Бугрика В. В., Лісової Г. Є.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі - ПАТ "Сбербанк Росії", банк) у жовтні 2013 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів та пені.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що відповідно до кредитного договору від 21 червня 2007 року № 09-В/07/7/П з додатковими угодами до нього між Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ", правонаступником якого є ПАТ "Сбербанк Росії", та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 36 402, 65 дол. США під 14 % річних на строк до 21 червня 2015 року. Цього ж дня на забезпечення договору між Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 09-В/07/7/П з додатковими угодами до нього.
ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, позивачем на адресу відповідачів було направлено вимоги про дострокове погашення заборгованості, які ними отримані 05 вересня 2012 року та 12 вересня 2012 року.
Станом на 10 березня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 1 305 326, 41 грн, з яких: 19 034, 11 дол. США, що еквівалентно 435 824, 87 грн, - заборгованість за кредитом; 7 473, 54 дол. США, що еквівалентно 171 121, 98 грн, - заборгованість за процентами за користування кредитом; 23 649, 75 дол. США, що еквівалентно 541 509, 39 грн, - пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом; 6 851, 11 дол. США, що еквівалентно 156 870, 17 грн, - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідачі просили відмовити у задоволенні позову, застосувати до спірних правовідносин позовну давність.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 21 березня 2016 року, позов ПАТ "Сбербанк Росії" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Сбербанк Росії" заборгованість за кредитним договором у сумі 1 305 326, 41 грн, із якої: 19 034, 11 дол. США, що згідно зі ставкою НБУ станом на 10 березня 2015 року еквівалентно 435 824, 97 грн, - заборгованість за кредитом; 7 473, 54 дол. США, що згідно зі ставкою НБУ станом на 10 березня 2015 року еквівалентно 171 121, 98 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 23 649, 75 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 10 березня 2015 року еквівалентно 541 509, 39 грн - пеня за порушення строків повернення кредиту; 6 851, 11 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 10 березня 2015 року еквівалентно 2 156 870, 17 грн - пеня за порушення строків сплати процентів.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалось тим, що ОСОБА_1 порушив кредитні зобов`язання, забезпечені договором поруки. Відповідач не надав суду доказів на спростування доводів позивача. Також судами не встановлено підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у квітні 2016 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 21 березня 2016 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що судом першої інстанції порушено порядок вручення судових повісток, не здійснювався звукозапис попереднього судового засідання, не оголошувався склад суду, не встановлювалась особа представника позивача, порушено правила оцінки доказів. ОСОБА_1 вважає, що порушено його права як учасника справи, передбачені статтею 27 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року). Також зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно та без відображення у рішеннях мотивів відхилили заперечення заявника проти позову, відсутня оцінка доказів у справі.
Заявник зазначає, що судами не враховано, що банк не надав доказів отримання індивідуальної ліцензії на використання готівкової іноземної валюти на території України. У розрахунку заборгованості відсутній період, за який нараховується та стягується заборгованість. При цьому не враховано, що банк розпочав дострокове стягнення всієї суми кредиту.
Зважаючи на наведене заявник стверджує, що судами зроблено висновки з недостатньо з`ясованих обставин справи, що вплинуло на правильність застосування норм матеріального та процесуального права.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції застосовані положення статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до кредитного договору від 21 червня 2007 року № 09-В/07/7/П Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ", правонаступником прав та обов`язків якого у спірних правовідносинах є ПАТ "Сбербанк Росії", ОСОБА_1 надано кредит у сумі 25 000, 00 дол. США строком до 21 червня 2013 року зі сплатою 13, 00 % річних.
З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору 21 червня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ" та ОСОБА_2 укладений договір поруки, згідно з умовами якого ОСОБА_2 виступила поручителем ОСОБА_1 і взяла на себе зобов`язання перед позивачем відповідати за зобов`язаннями позичальника, що виникають з умов кредитного договору.
14 листопада 2007 року укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, якою збільшено суму кредиту до 31 261, 76 дол. США та викладено додаток № 1 до кредитного договору в новій редакції.
16 травня 2008 року укладена додаткова угода № 2 до кредитного договору, якою було збільшено суму кредиту до 36 402, 65 дол. США, збільшено відсоткову ставку до 14, 00 % річних та викладено додаток № 1 до кредитного договору в новій редакції.
09 жовтня 2008 року укладена додаткова угода № 3 до кредитного договору, якою замінено забезпечення за кредитним договором.
03 листопада 2010 року укладена додаткова угода № 4 до кредитного договору, якою було викладено додаток № 1 до кредитного договору в новій редакції.
09 квітня 2012 року укладена додаткова угода № 5 до кредитного договору, якою було продовжено строк користування кредитними коштами до 21 червня 2015 року та викладено додаток № 1 до кредитного договору в новій редакції.
Крім того, до договору поруки, укладеного з ОСОБА_2, внесені зміни 14 листопада 2007 року, 16 травня 2008 року, 03 листопада 2010 року, 09 квітня 2012 року, за якими поручитель зобов`язалася нести відповідальність перед позивачем за зобов`язанням ОСОБА_1, що виникають з умов кредитного договору та додаткових угод до нього від 14 листопада 2007 року, 16 травня 2008 року, 03 листопада 2010 року, 09 квітня 2012 року.
Відповідно до пункту 10.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за цим договором позичальник зобов`язаний сплачувати банку неустойку (пеню) у розмірі 0, 2 % від простроченої суми за кожен день прострочення.
04 вересня 2012 року, 10 вересня 2012 року, 11 вересня 2012 року позивачем на адресу відповідачів було надіслано вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором.
Станом на 10 березня 2015 року заборгованість за кредитним договором складає 1 305 326, 41 грн, із якої: 19 034, 11 дол. США, що згідно зі ставкою НБУ станом на 10 березня 2015 року еквівалентно 435 824, 97 грн, - заборгованість за кредитом; 7 473, 54 дол. США, що згідно зі ставкою НБУ станом на 10 березня 2015 року еквівалентно 171 121, 98 грн, - заборгованість за процентами за користування кредитом; 23 649, 75 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 10 березня 2015 року еквівалентно 541 509, 39 грн, - пеня за порушення строків повернення кредиту; 6 851, 11 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 10 березня 2015 року еквівалентно 2 156 870, 17 грн, - пеня за порушення строків сплати процентів.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Під час оцінки застосування судами норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд застосовує їх системний аналіз.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.