Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа № 759/7843/17
провадження № 61-40062св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2018 року у складі судді Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ КБ "ПриватБанк" посилалося на те, що 19 вересня 2013 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, оформлений заявою позичальника б/н (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 9 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позичальник не виконував взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого станом на 12 травня 2017 року в нього утворилася заборгованість за Кредитним договором у розмірі 17 390 грн 45 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 5 487 грн 19 коп.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 4 153 грн 99 коп.; пеня - 6 444 грн 96 коп.; заборгованість зі штрафів, з яких: 500 грн - штраф (фіксована частина); 804 грн 31 коп. - штраф (процентна складова). Враховуючи наведене, банк просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором в розмірі 17 390 грн 45 коп.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року у складі судді Величко Т. О. позов залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач не виконав вимоги ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року про залишення позову без руху у строк, встановлений судом.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2018 року повернуто представнику ПАТ КБ "ПриватБанк" - ОСОБА_2 апеляційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що до апеляційної скарги не долучено доказів, що підтверджують процесуальну дієздатність ОСОБА_2 як представника ПАТ КБ "ПриватБанк", передбачених нормами процесуального права, які вказують на те, що ОСОБА_2 є керівником ПАТ КБ "ПриватБанк" або членом виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені банку. Крім того, до матеріалів апеляційної скарги не долучено доказів на підтвердження адвокатського статусу ОСОБА_2 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У липні 2018 року представник ПАТ КБ "ПриватБанк", яке змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), - ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2018 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що у цій справі ціна позову становить 17 390 грн 45 коп., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною і підлягає призначенню до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи наведене, ОСОБА_2 має право представляти інтереси банку в суді апеляційної інстанції на підставі довіреності, виданої АТ КБ "ПриватБанк" на її ім`я.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали справи із Святошинського районного суду міста Києва.
12 жовтня 2018 року справа № 759/7843/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді "Верховенство права", схваленої Венеційською комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).
Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Домбо Бегеер Б. проти Нідерландів" від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).