ПОСТАНОВА
Іменем України
31 травня 2019 року
м. Київ
справа №813/2866/17
касаційне провадження №К/9901/1726/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 (суддя Брильовський Р.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 (головуючий суддя - Кушнерик М.П., судді: Мікула О.І., Курилець А.Р.) у справі № 813/2866/17 за позовом Приватного підприємства "Оліяр" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство "Оліяр" звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.08.2017 № 0008154814 та від 10.08.2017 № 0008144814.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 30.08.2017 адміністративний позов задовольнив повністю.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.11.2017 залишив постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 без змін.
Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 скасувати, а також прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, наголошує на безтоварному характері оспорюваних господарських операцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Оліяр" з питань господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Олія+О" за вересень, жовтень, листопад 2016 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищезазначеного контрагента та з метою контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, результати якої оформлено актом від 31.07.2017 № 144/28-10-48-17/32461721.
За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні сільськогосподарської продукції (ріпаку та соняшника) в Товариства з обмеженою відповідальністю "Олія+О" з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби посилався на наявність у ланцюгу постачання суб`єктів господарювання, щодо яких встановлено факт порушення податкового законодавства та неможливість реалізації розглядуваної продукції.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.08.2017 № 0008144814, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 109097,00 грн. за основним платежем та 54549,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 10.08.2017 № 0008154814, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1617015,74 грн.
Визнаючи протиправними та скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами, а придбаний Приватним підприємством "Оліяр" товар використано ним у межах власної господарської діяльності.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.