ПОСТАНОВА
Іменем України
03 червня 2019 року
Київ
справа №826/945/17
адміністративне провадження №К/9901/69577/18
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.12.2016 № 0027741306 та № 0027751306.
Обґрунтовуючи позов вказується, що спірні повідомлення-рішення прийняті у зв`язку із порушенням процедури проведення податкової перевірки щодо задекларованої ним суми податку та військового збору на додаткове благо, що було отримано на наслідком прощеної банком частини основної суми кредиту відповідно до статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2017 (суддя - Кузьменко В.А.) позов було задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 22.12.2016 № 0027741306 та № 0027751306. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правових підстав для нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб у розмірі 79 468,82 грн., що вказує на помилковість висновків акта перевірки, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 22.12.2016 № 0027741306, яким позивачу збільшено суму податку на доходи фізичних осіб є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому, суд першої інстанції визначився із порушенням відповідачем процедури проведення стосовно позивача податкової перевірки.
Натомість постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 вказане рішення суду першої інстанції було скасовано, у задоволені позову було відмовлено.
Мотивуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції, дослідивши витребувані на стадії апеляційного провадження докази, які стали підставою для прийнятого відповідачем спірних у даній справі рішень, визначився із дотриманням відповідачем порядку проведення стосовно позивача перевірки повноти сплати податку із доходів фізичних осіб та військового збору, з урахуванням отриманням повідомлення позивачем про таку перевірку, яка була ініційована у зв`язку із ненаданням платником пояснень на запит ДПІ. При цьому, суд зауважив, що сума, яка була визначена ДПІ у спірних рішеннях відповідає дійсності, адже позивач не врахував при декларуванні отриманого від банку додаткового блага в сумі прощеної частини кредиту.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, а рішення першої інстанції залишити без змін. У касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував обставин порушення відповідачем порядку проведення стосовного нього податкової перевірки, так як належного запиту про надання пояснень до контролюючого органу ним отримано не було. Апеляційний суд в порушення вимог процесуального Закону прийняв витребувані ним докази, не звернувши до уваги на те, що такі своєчасно не були надані до суду першої інстанції, хоча також ним витребовувались. Копії відповідних доказів не могли бути прийняті до уваги суду апеляційної інстанції, так як не направлялись стороні позивача для ознайомлення, а їх копії (надані суду) створені із порушенням вимог Держаних стандартів України. Щодо суті виявлених порушень ДПІ, то позивач у касаційній скарзі зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції, а також в апеляційній скарзі відповідачем не наведено обґрунтування з посиланням на норми податкового законодавства про неможливість застосування до спірних правовідносин підпункту 8 підрозділу ХХ "Перехідні положення" ПК України. Крім того, позивач вказує, що суд апеляційної інстанції не вирішував питання про поновлення строку на апеляційне оскарження в ухвалі про відкриття провадження, з огляду на те, що в ухвалі цього ж суду ставилось питання про пропуск ДПІ строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
У письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу, який надійшов до Суду поставлено питання про залишення її без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 ПК України та наказу ДПІ в Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві № 683 від 08.11.2016 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів від доходів, отриманих як додаткове благо за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
Вказаною перевіркою встановлено порушення платником податків пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1, підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.1 статті 164 ПК України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як додаткове благо від ПАТ "Універсал Банк" у вигляді суми боргу платника податку анульованого кредитором за його самостійним рішенням за 2015 рік у сумі 625044,65 грн., до сплати 79 468,82 грн.; пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - не нарахування та несплата у повному обсязі до бюджету військового збору за 2015 року, до сплати 5960,16 грн.
22.12.2016 податковим органом на підставі акта перевірки від 08.12.2016 № 1890/13-06/3010220077 та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0027741306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб на 99336,03 грн., в тому числі податковим зобов`язанням на 79468,82 грн. та за штрафними санкціями на 19867,21 грн.
Також, 22.12.2016 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0027751306 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 7450,20 грн., в тому числі податковим зобов`язанням на 5960,16 грн. та за штрафними санкціями на 1490,04 грн.
Погоджуючись із позицією контролюючого органу, суд апеляційної інстанції зауважив про законність винесеного ним, стосовно позивача вказаних податкових повідомлень-рішень, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.
Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).