ПОСТАНОВА
Іменем України
03 червня 2019 року
Київ
справа №826/11516/15
адміністративне провадження №К/9901/25826/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Огурцова О.П. від 29 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Губської Л.В., суддів Оксененка О.М., Федотова І.В. від 24 травня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізодром" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізодром" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26 січня 2015 року №0000962208.
Предметом перевірки судів у цій справі було рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарської діяльності Товариства з ТОВ "Фоліненс",ТОВ "АВ Блек Голд", ТОВ "Венеція Груп" та ТОВ "Успіх ЮА" у серпні 2014 року.
Товариство не погодилось із рішенням Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеними контрагентами і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки від 06 січня 2015 року №4/1-22-08-21591608, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2016 року позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 26 січня 2015 року №0000962208.
Застосувавши при вирішенні спору підпункт "а" пункту 198.1, пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), суд дійшов висновку, що операції по виконанню проектних робіт, розробці програмного забезпечення та поставці товарів ТОВ "Фоліненс",ТОВ "АВ Блек Голд", ТОВ "Венеція Груп" та ТОВ "Успіх ЮА" є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій. Зазначив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентами своїх зобов`язань за угодами, укладеними із позивачем.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 травня 2016 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум ПДВ. Зазначає, що за результатами здійснених заходів з податкового контролю та аналізу податкової звітності контрагентів не встановлено реальності господарських взаємовідносин підприємств з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у постачальників необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій тощо.
Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства по взаємовідносинах з ТОВ "Фоліненс",ТОВ "АВ Блек Голд", ТОВ "Венеція Груп" та ТОВ "Успіх ЮА" за період серпня 2014 року, за результатами якої складено акт від 06 січня 2015 року №4/1-22-08-21591608, у якому встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит у серпні 2014 року у розмірі 526010,00 грн.
У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ "Фоліненс",ТОВ "АВ Блек Голд", ТОВ "Венеція Груп" та ТОВ "Успіх ЮА". На обґрунтування цього контролюючий орган посилався на те, що за результатами здійснених заходів з податкового контролю та аналізу податкової звітності контрагентів не встановлено реальності господарських взаємовідносин підприємств з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у постачальників необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2015 року №0000962208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі 789015,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 263005,00 грн.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.