ПОСТАНОВА
Іменем України
31 травня 2019 року
Київ
справа №713/2039/16-а
адміністративне провадження №К/9901/36683/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області про визнання рішення неправомірним та зобов`язання провести перерахунок пенсії за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області на постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 31 січня 2017 року (головуючий суддя Кибич І.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року (у складі колегії : головуючого судді Матохнюк Д.Б., суддів Боровицького О.А., Сапальової Т.В.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту : ОСОБА_1 або позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області (далі по тексту : УПФ України у Вижницькому районі або відповідач) про визнання неправомірною відмову відповідача від 20 грудня 2016 року у проведенні розрахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року звернення, а саме за 2013-2015 роки та зобов`язання відповідача провести розрахунок призначеної позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року звернення, а саме за 2013-2015 роки, здійснивши виплату недорахованих сум пенсій із врахуванням проведених виплат, починаючи з 22 серпня 2016 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідача у призначенні йому пенсії за віком з посиланням на те, що він вже отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), тобто використав своє право на призначення пенсії, є незаконною. Вказані дії відповідача вважає неправомірними, так як Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначені види пенсій, перелік яких є остаточним та розширеному тлумаченню не підлягає. В цьому переліку немає такого виду пенсії як пенсія за вислугу років. Таким чином, при досягненні громадянином пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV, у разі звернення за призначенням пенсії за віком, слід враховувати, що за нормами Закону № 1058-IV таке звернення є первинним, а тому не підлягають застосування положення статті 45 вказаного Закону.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 31 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із неправомірності застосування відповідачем до спірних правовідносин норми частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV, оскільки позивач звернулася до відповідача за призначенням пенсії за віком вперше, а тому, відповідач при обчисленні пенсії повинен був застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як передбачено статтею 40 Закону № 1058-IV.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 3 квітня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 713/2039/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 травня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 28 травня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 713/2039/16-а та призначив її до розгляду ухвалою від 30 травня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 31 травня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до трудової книжки встановлено, що ОСОБА_1 1 серпня 1977 року прийнята на посаду медсестри Чернівецького онкологічного диспансера; 30 січня 1978 року - переведена на посаду операційної медсестри; 11 вересня 1978 року прийнята на посаду медсестри Вижницької РЛ; 29 січня 1979 року переведена на посаду медсестри поліклініки Вижницької РЛ; 31 травня 1980 року - переведена на посаду медсестри стерилізаційної Вижницької РЛ; 07 липня 1983 року переведена медсестрою терапевтичного відділення Вижницької РЛ; 30 вересня 1985 року переведена операційною медсестрою; 01 листопада 1990 року переведена старшою операційною медсестрою; 01 жовтня 2002 року звільнена з роботи за ст.38 КЗпП України, у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років; 11 листопада 2002 року прийнята на роботу на посаду старшої операційної медсестри хірургічного відділення.
Також, згідно довідки КУ "Вижницька ЦРЛ" №167 від 12 грудня 2016 року встановлено, що позивач працює у КУ "Вижницька ЦРЛ" на 1,0 ставки посади старшої операційної медичної сестри хірургічного відділення (наказ № 51 від 11.11.2002 року).
Позивач звернулась із заявою до УПФ України у Вижницькому районі про призначення-перерахунку пенсії за віком, проте листом №23/П-11 від 20 грудня 2016 року УПФ України у Вижницькому районі відмовлено в застосуванні середньої заробітної плати за 2015 рік при переході за вислугу років на пенсію за віком, при розрахунку розміру пенсії за віком позивачу застосовано середню заробітну плату за 2007 рік (1197,91 грн.).
Позивач вважає дії відповідача неправомірними, оскільки призначення їй пенсії у 2002 році не може бути підставою для відмови в обчисленні пенсії з врахуванням середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Зазначила, що 01.10.2002 року їй була призначена пенсія за вислугу років, як особі, яка відповідно до п. "е" ст.55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" мала на це право. Після призначення пенсії за вислугу років вона знову повернулась на роботу, працювала більше 13-ти років та сплачувала у встановленому законом страхові внески на загальнообов`язкове пенсійне страхування.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права задоволено позовні вимоги. Крім того відповідач зазначає, що оскільки позивач була отримувачем пенсії за вислугу років, то при її переведенні на пенсію за віком за положеннями частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV правомірно застосовано показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV.
У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Вижницького районного суду Чернівецької області від 31 січня 2017 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.