ПОСТАНОВА
Іменем України
31 травня 2019 року
Київ
справа №359/4709/17
адміністративне провадження №К/9901/44820/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 359/4709/17
за позовом ОСОБА_1
до Бориспільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області
про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Бориспільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області
на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2017 року (у складі головуючого судді Журавського В.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Безименної Н.В., суддів Кучми А.В., Аліменко В.О.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В червні 2017 року ОСОБА_1 (даті по тексту : ОСОБА_1 ; позивач) звернувся до суду з позовом про визнання дій Бориспільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі по тексту - Бориспільського об`єднаного УПФ України Київської області; відповідача) щодо застосування у 2017 році при переведенні його на пенсію за вислугу років, призначеної у 1999 році згідно із Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати за 2007 рік календарний рік неправомірними;
зобов`язати Бориспільське об`єднане УПФ України Київської області з 07 квітня 2017 року перерахувати позивачу пенсію за віком, застосувавши показник середньої заробітної плати на одну застраховану особу в Україні у 2014-2016 роках, відповідно до положень ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Свої вимоги обґрунтовує тим, що отримуючи пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" він вперше звернувся у квітні 2017 року, а тому відповідач зобов`язаний був призначити пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років, яку отримував позивач.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 23 жовтня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 359/4709/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 травня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 28 травня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 359/4709/17 та призначив її до розгляду ухвалою від 30 травня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 31 травня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1, отримував пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З 27 квітня 1999 року позивач отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
23 вересня 2015 року позивач досягнув 60 років, таким чином набув право на пенсію за віком. У зв`язку з цим 07 квітня 2017 року за поданою ним відповідачем здійснено призначення йому пенсії за віком згідно з чинним законодавством.
10 травня 2017 року позивач звернувся до Бориспільського об`єднаного УПФ України Київської області з заявою, якою просив здійснити перерахунок призначеної йому пенсії, посилаючись на те, що його пенсія обчислена, виходячи з показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії за 2007 рік, водночас, у відповідності до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії має визначатися виходячи з середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Листом № 5667/03 від 26 травня 2017 року Бориспільське об`єднане УПФ України Київської області повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії, вказавши, що розмір пенсії визначено відповідно до вимог чинного законодавства із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік.
Незастосування при призначенні позивачу пенсії за віком показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком є предметом спору в цій справі.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права задоволено позовні вимоги. Крім того відповідач зазначає, що для розрахунку пенсії за віком, відповідачем враховано заробітну плату відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Також зазначає, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги положення частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Тож суди попередніх інстанцій мали з`ясувати, зокрема, чи були дії відповідача вчинені у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 44 Основного Закону).